На фото: Ігор Жовква у студії Українського Радіо
Трибунал проти російських воєнних злочинців: "Ми не підемо на компроміси щодо формулювань"
― Днями у Львові відбувалися важливі події за участі Президента України, Президентки Європарламенту Роберти Мацоли, міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Обговорювали питання, як притягти російське військово-політичне керівництво до відповідальності за агресію та геноцид. Це отримало неформальну назву "Юридичний Рамштайн". Як зазначив Дмитро Кулеба, 29 країн уже об’єдналися для обговорення форматів майбутнього трибуналу щодо РФ. Як просувається ця робота і чи зможемо ми організувати трибунал у Гаазі?
― За ініціативи українського Президента, вперше була проведена така масштабна подія, що об’єднала генеральних прокурорів, міністрів юстиції частини згаданих 29 країн. Вони вже приєдналися до групи і не говорять, чи доцільне створення спеціального трибуналу, а обговорюють саме способи його створення. Під час конференції були присутні генпрокурори США та Великої Британії, низка прокурів європейських країн. Був також президент Латвії Егілс Левітс, юрист за освітою, йому було особисто цікаво. Мав виступ прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, який дуже активно залучає механізм МКС до фіксації воєнних злочинів, злочинів геноциду, що чиняться на території України. Але, на жаль, є одна проблема. МКС не може притягнути російське керівництво до відповідальності за злочин агресії. Саме тому має бути створено Спеціальний трибунал. Є декілька шляхів його створення, ідеальним був би шлях через Радбез ООН, але зрозуміло, що агресор заблокує будь-яке рішення Радбезу. Тому йдеться про механізм створення цього трибуналу. Плануємо найближчим часом схвалити відповідну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, орієнтовна дата березень, вона має бути максимально чіткою, навіть жорсткою за змістом. Ми не підемо тут на компроміси щодо формулювань. Ми хочемо, щоб чітко було сказано — це Спеціальний трибунал за злочин агресії. Не механізм і не інструментарій, як пропонують деякі країни. Це не перший трибунал, який створюється за злочин агресії, хоча раніше було інше формулювання цих злочинів (Ad hoc (укр. "для цього") — латинський вислів, що означає спрямованість на конкретний випадок, розв'язок конкретної проблеми — ред.) І має бути чітко зафіксовано, що жоден посадовець не захищений від юрисдикції цього трибуналу.
.jpg)
На фото: генпрокурор України Андрій Костін та прокурор МКС Карім Хан (праворуч) оглянули місця скоєння воєнних злочинів на Київщині, 01.03.2023, Офіс генпрокурора України
― Скільки часу може пройти до створення трибуналу?
― Є країни, що перебувають на боці зла. І Росія є сильною у системі ООН. Зволікати з цим ми точно не будемо. Не треба чекати закінчення війни, нашої перемоги, щоб створити цю інституцію. Ніщо нам не заважає працювати над тим чи іншим варіантом, який ми оберемо спільно з партнерами, аби під час перемоги у нас все було готово.
― Можливий гібридний варіант трибуналу?
― Гібридний варіант, який розглядають деякі наші партнери, не розглядається українською стороною. Ні, ми не хочемо ніяких гібридних варіантів, жодних розмивань функціоналу, це має бути спеціальний Ad hoc трибунал".
(Щодо російських воєнних злочинців теоретично можуть створити Спеціальний міжнародний трибунал – схожий на Нюрнберзький трибунал над воєнними злочинцями нацистської Німеччини, що відбувався у Палаці юстиції міста Нюрнберга після закінчення Другої світової війни. Але для створення такого трибуналу зараз потрібна спеціальна міжнародна угода. А на рівні, наприклад, ООН її обов'язково заблокує нинішній член Радбезу цієї організації Росія. Є також варіант із так званим "гібридним трибуналом" – менш жорстка форма, яка може не дозволити притягнути до відповідальності – через їхній високий статус – президента РФ Путіна або наприклад главу МЗС Сергія Лаврова – ред.)
"Ми готові говорити з Китаєм і про його ставлення до російської агресії"
― Восени президент України презентував на зустрічі G19 десять пунктів досягнення миру. А згодом висунув свої пропозиції Китай, закликавши негайно припиняти бойові дії, постачання зброї Україні та розпочинати переговори. Якою є наша стратегія стосовно Китаю, щоб утримати його на нейтральній лінії? Бо є загроза постачання Китаєм зброї Росії?
― Це два різні навіть за статусом документи. Українська Формула миру була офіційно презентована на саміті, потім цей виступ Президента Зеленського був зареєстрований як офіційний документ Генеральної Асамблеї ООН — як отримати мир не на умовах Росії, а на умовах цивілізованого світу. Пропозиції Китаю не є формулою миру, навіть назва говорить про те, що це позиція Китаю щодо "кризи" в Україні. Безперечно, це не криза, а війна. Там справді є деякі пункти, співзвучні з планом президента Зеленського. Наприклад, дотримання територіальної цілісності та суверенітету держав. Забули написати слово "Україна", але виходимо з того, що йдеться про Україну. Йдеться про необхідність подолання гуманітарних наслідків війни, необхідність продовження зернової ініціативи, ядерна безпека. А Запорізька Атомна Електростанція України окупована зараз Росією. Але є неприйнятні положення. Це позиція китайської сторони, вона має право на існування. І позиція Китаю важлива, тому що традиційно, історично вона завжди була мудрою і виваженою. Там мислять тисячоліттями. Ми завжди, апелюючи до наших китайських партнерів, покладаємось на мудрість китайського народу у ставленні до російської агресії проти України. Щодо питання постачання китайської зброї до РФ, немає на сьогодні офіційної інформації ані про факти такого постачання, ані про наміри. Це говорять самі китайські представники. І президент України готовий до переговорів із Сі Цзіньпінем у будь-якому форматі. Нічого кращого в дипломатії не придумано, ніж діалог. Ми готові говорити з КНР і про їхнє ставлення до російської агресії, і про вихід наших економічних стосунків на довоєнний рівень. Китай був одним із найбільших наших двосторонніх торговельних партнерів. Ми маємо абсолютно всі підстави, щоб рівень наших економічних відносин відновився і навіть зріс. Чи готовий Китай виходити на цей діалог — будемо дивитися.
― Якщо говорити про Азію, то маємо точно союзника України — Японію. Вона зараз головує у "Великій сімці". Чи може Японія бути певним балансом, противагою Китаю?
― Від початку свого головування у "Групі семи" Японія вже встигла відзначитись у доброму сенсі на підтримку України. Саме з ініціативи Японії 24 лютого, у річницю російської агресії, було проведено онлайн-саміт "Групи семи" за участю всіх країн-лідерів, керівництва Євросоюзу та президента України. У спільній заяві за результатами саміту є важливі положення, які раніше на рівні "Групи семи" не відображалися. Наприклад, усі країни підтримали Формулу миру президента Зеленського і готові брати участь в її реалізації. А також усі країни підтримали подальше надання озброєння Україні, в тому числі зазначено конкретні компоненти — артилерія та відповідні боєприпаси, важкі танки і далекобійна зброя. Цього не було раніше у жодній із заяв країн "Великої сімки". Ось приклад допомоги Японії Україні. Японія як країна не надає Україні наступального озброєння, тому що це заборонено їхнім законодавством. Але вперше з часів Другої світової війни Японія надала величезні обсяги гуманітарної, нелетальної підтримки Україні. Буквально нещодавно надано черговий пакет допомоги на суму 5,5 млрд доларів, до того ж оголошено черговий 18-й пакет санкцій щодо конкретних посадових осіб країни-агресора, представників компаній, а також секторальні санкції. Японію можна брати за приклад для країн ЄС, які трошки відстають щодо санкцій. У травні буде саміт G7 у Хіросімі, маємо всі підстави говорити, що Президент України також візьме участь. І головування Японії справді ознаменується подальшою підтримкою для нас.
"Допомагатимемо робити правильний вибір щодо "Росатому"
― Залишається одна недоторкана поки що царина санкцій — російська ядерна система, "Росатом". Як схилити Європейський Союз до запровадження санкцій проти "Росатому"?
― Ми працюємо над цим питанням. На жаль, у десятий пакет не ввійшли ні персональні санкції щодо керівництва компанії "Росатом", ні загалом щодо ядерної галузі. Причин тут декілька. Президент про це говорив, перебуваючи у Брюсселі на саміті Європейської Ради, досить відкрито з кожним лідером держав. До речі, Єврокомісія нас підтримувала в цьому питанні. Але є справді проблема, що деякі країни ЄС ще й досі залежні від компанії "Росатом". І це не лише ядерне паливо, а й технічне обслуговування тих типів реакторів, які ще працюють у цих країнах. Президент говорив: можна позбавитись залежності від російської атомної галузі, як це, до речі, робить Україна. Ще до війни ми почали переходити на ядерне паливо американської компанії Westinghouse. Виробництво цього палива проходить у Швеції, і на сьогодні ми маємо низку реакторів, які працюють на цьому паливі. Так само можна робити в інших країнах, адже там такі ж типи реакторів.
.jpg)
На фото: окупована Росією Запорізька Атомна Електростанція, "Енергоатом"
― Що тоді їм заважає?
― Але їм заважає відсутність часом політичної мужності, інерція. Рік тому Німеччині чогось бракувало для того, щоб позбутися залежності від російського газу, вони продовжували добудовувати газогін Nord Stream 2. А що сьогодні? Німеччина відкриває п’ять LNG-терміналів на своєму узбережжі та повністю позбавляється від російського газу. Ми мали розмови з деякими лідерами країн і вони погоджуються, що це можливо. Щодо санкцій, можна говорити про певний відкладений період, як було з питанням російського вугілля, нафтопродуктів тощо. Такий період можливий, але потрібно показати волю і вже зараз ухвалити рішення про накладення санкцій на російську атомну галузь і компанію "Росатом", для того щоб усі розуміли: назад дороги не буде. Позбутися залежності від ядерного палива Росії треба назавжди.
― Хто є тут є союзниками України? Угорщина демонструє значною мірою проросійську позицію?
― Є низка країн, які об’єктивно залежать від російського ядерного сектора, наприклад, Болгарія. Вони все ще залежні. Є ще дві-три країни, не хочеться спекулювати. Це не те, що вони – вороги. Вони може й розуміють серцем, що це зробити треба (позбутися залежності від ядерного палива Росії – ред.), але поки що не знають як? Тому допомагатимемо робити правильний вибір.
"Наприкінці жовтня або грудня має бути рішення щодо початку переговорів про членство України в ЄС"
― Європейська комісія навесні нинішнього року має надати попередні висновки, як Україна виконує 7 рекомендацій, отриманих при набутті статусу кандидата на членство в ЄС. На початку лютого цього року був саміт Україна-ЄС. Як Ви оцінюєте динаміку виконання цих рекомендацій?
― Я вважаю позитивною динаміку виконання Україною рекомендацій Європейської комісії. "Трошки більше місяця минуло з часу саміту Україна-ЄС. Перед цим була зустріч із єврокомісарами. І прямо 6 березня виконано ще одну рекомендацію — призначено директора НАБУ (Кабінет міністрів на засіданні 6 березня затвердив кандидатуру директора Національного антикорупційного бюро України. Ним став Семен Кривонос – ред.) Це була чітка рекомендація провести конкурс і за його результатами призначити директора НАБУ. Кабмін ухвалив таке рішення, саме за результатами конкурсу, який проводила незалежна конкурсна комісія. У суботу комісія подала кандидатури, а сьогодні відбулося призначення. Тобто у нас виконана ще одна рекомендація. Залишилася низка певної технічної роботи, адже все, що мали зробити уряд, парламент, Президент для виконання рекомендацій Єврокомісії, зроблено ще до кінця минулого року. Ухвалено всі закони, що випливали із тих семи рекомендацій, уряд ухвалив відповідні підзаконні акти. Тож на сьогодні залишилися процедури, які мають бути завершені за певний час. Ми очікуємо також на частину уточнень щодо законодавства, яке вже було схвалено, але ще тривають дискусії стосовно змісту. Тут ми не женемося за часом, бо нас влаштовує будь-який термін навесні. Це буде проміжна оцінка. Ми хочемо, щоб вона була не просто усною, а щоб офіційними каналами була доведена до України. Ми побачимо цю оцінку і рухатимемося до наступного етапу. Загальна оцінка буде зроблена у жовтні цього року, це буде оцінка для всіх-країн кандидатів. А вже після жовтня ми зможемо говорити, що на черговому засіданні Європейської Ради — це буде кінець жовтня або кінець грудня цього року — має бути схвалене рішення усіма державами-членами ЄС про відкриття наступного етапу: початку переговорів про членство України в ЄС.
На фото: Президент Європейської Ради Шарль Мішель, Президент України Володимир Зеленський, глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн, president.gov.ua
Без мантри "про відкриті двері" до НАТО
― Євроатлантична інтеграція. Чого чекає Україна від саміту НАТО у Вільнюсі 11-12 липня цього року?
― Саміт 11-12 липня буде дуже важливим. Заявка України, подана 30 вересня 2022 року президентом, спікером і прем’єр-міністром, лежить на столі у кожного лідера держави-члена НАТО. Вони якимось чином мають відреагувати під час саміту на цю заявку. Так працює процедура. Яким чином вони відреагують, станом на зараз не скаже ніхто. Справді, це політичне рішення. Процедура прийняття до НАТО відрізняється від ЄС, де чіткіше прописані бюрократичні процедури, які має пройти країна до моменту вступу в Євросоюз. У НАТО процедура може починатися трохи повільніше, але потім проходити швидше. В ідеалі, це було б запрошення України на вступ. Не можу сказати, яке буде рішення вільнюського саміту, але воно точно має бути більше, ніж просто чергове повторення мантри "про відкриті двері". Так само, як і будь-які спекуляції щодо ПДЧ (підготовки до членства — ред.), це вже зараз не потрібно. Ми бачимо приклад Швеції, Фінляндії, яким зараз залишається лише подолати політичний спротив двох країн та отримати свій вступ до НАТО. Це й називається fast track — прискорена процедура, без ПДЧ для України, адже наша країна пройшла вже ці євроатлантичні стандарти на полі бою. Ми продовжимо рух у напрямку зміни нашого законодавства, там теж потрібно зробити певні кроки. Але Президент Зеленський, прем’єр-міністр Шмигаль та голова парламенту Стефанчук тримають це питання на контролі, тож ми маємо підійти до саміту у Вільнюсі максимально готовими, і побачимо, яке рішення буде.
Ставити крапку в наданні Україні зброї швейцарського виробництва не варто
― Як Ви оцінюєте відносини України зі Швейцарією, від якої залежить надання зброї Україні третіми державами і як оцінюєте відносини з Іспанією та Португалією?
― Щодо Швейцарії. На минулому тижні відбулась відеозустріч президента України з Президентом Швейцарії Аленом Берсе. Дуже хороша, предметна, обнадійлива розмова. Обговорювали, зокрема, й обмеження на реекспорт, які існують у Швейцарії щодо її озброєння та військового обладнання. Вони закріплені на законодавчому рівні, тому це можна змінити лише одним чином — змінивши відповідне законодавство. Робота ця триває, поки що поставлю три крапки, не хочу допомагати країні-агресору. Але навіть за чинним законодавством Швейцарія дозволила реекспорт свого обладнання для гуманітарної сфери, наприклад, на розмінування. Президент Швейцарії справді має певні обмеження у своїх компетенціях, але їхній парламент працює.
Щодо Іспанії та Португалії. Буквально 23 лютого, напередодні річниці відкритої агресії, прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес відвідав Київ на запрошення Президента Зеленського, був також він у містах Ірпені та Бучі, вже не вперше побачив усе на власні очі, це його другий візит за час війни. Безперечно, була розмова про роль Іспанії під час головування в Європейському Союзі у другій половині року, саме під час розгляду українського питання. І сам прем’єр Санчес порушив питання про те, як він може допомогти Україні в регіоні Латинської Америки, як вивести Україну на цей політичний ринок? Ми працюємо над цим питанням. Прем’єр Португалії також бажаний гість в Україні. До речі, наприкінці минулого тижня відбулася дуже тепла розмова Президента України з Президентом Бразилії Лулою да Сілва. Ми справді говорили про те, як Україні вийти у цей регіон світу, наскільки є реальним, щоб низка країн Латинської Америки взяла участь у формулі миру? Тут також є обнадійливі новини.
