Фото: Суспільне
Наскільки широкомасштабне вторгнення Росії вразило Вас як митця?
"Це було приголомшливо. Я перебував не лише у фізичному, а й у творчому шоці. Але вже на другий день намалював тремтячими руками картину "24 лютого 22 року. Війна". А далі пішли роздуми про те, як створювати інші полотна, але не одразу. Це прийшло вже після того, як розбомбили Маріуполь, після подій у Бучі та Ірпені. Тоді обурення, злість, ненависть до ворога спонукала створювати "Сад Гетсиманський", "Все буде Україна" та інші картини. Неможливо вижити в цій ситуації, нічого не роблячи, просто сидіти і чекати. Моя персональна ювілейна виставка "Дзвони пам’яті" у Львівському палаці мистецтв відкривається 2 березня, буде представлено понад 150 моїх робіт. Це не лише роботи з сюжетами про війну чи Революцію Гідності. Це широкий спектр робіт, який обіймає великий часовий обсяг, до десяти років. Від того моменту, як я почав творити проєкт "Обрані часом". До нього входить галерея портретів славетних українців, видатних постатей світової цивілізації, а також цикли "Обличчя війни" та інші".
Фото: фейсбук-сторінка Володимира Слєпченка
Кого обирає час у проєкті "Обрані часом"?
"Героїв обираю я. Обираю тих, хто справді душу й тіло поклали за нашу свободу. Водночас спілкуюсь з істориками, правниками. Наприкінці 2021 року світ побачила книга на тисячу сторінок "Українська державність" з прекрасними ілюстраціями. До неї ввійшло понад 30 моїх картин на історичну тематику. Ця книжка — правдива історія нашої України, і я дуже пишаюся, що мої картини стали ілюстраціями для неї".
Про портрет Івана Мазепи
"Ця серія припала на період російсько-української війни, яка триває вже 9 років. Саме у 2014-15 роках я зробив портрети наших гетьманів Івана Мазепи, Івана Виговського, а десь у 2021 році намалював портрет Петра Конашевича-Сагайдачного. Мене питають, а чому ти не зробив портрет Богдана Хмельницького? Не знаю, кажу, напевно прийде час і для нього. А зараз мене хвилюють ті гетьмани, які безпосередньо билися з москалями і перемагали їх. Мазепа намальований затиснутим між двома імператорами — Карлом і Петром. І його вибір у сторону Карла, в бік України — це найважливіше. Варто добре вдивлятися в образи тих імператорів, як вони зроблені. Цей дикий погляд в колориті мерця Петра багато про що говорить. Їм обидвом було стільки років, скільки було Мазепі, вони діти порівняно з ним. Мене часом обурювало, мовляв, ти ж старший і досвідчений, чому ти не став і не подивився — хай б’ються, а ти потім вирішиш, що робити. Мазепа, можливо, зіграв би іншу роль, не кидаючи своїх козаків, приберігши їх до наступу. Можливо, тоді треба було вдарити по війську Петра і була б перемога. Не знаю, я не стратег. Але я ніби спілкуюся зі своїми героями. Триста років тому був зовсім інший час, і зараз важко оцінювати того чи іншого героя".
Про "Розстріляне розп’яття"
"Триптих "Дзвони пам’яті", "Розстріляне розп’яття", "На крилах перемоги" — це цвяшок програми моєї виставки. Там уже немає конкретики в образі чи якійсь події, а йде тема узагальнення. Мене дуже вразило, коли показали фото розстріляної ікони Ісуса Христа у церкві. Навіть якщо ти іншої віри і приходиш у храм, то мусиш прийняти ту духовність, яку несе цей храм і ця віра. Наші загарбники зображені мертвими, вони ніколи живими не були. Чого можна чекати від мерців? Вони прийшли з пекла і хочуть знущатися над нами".
Про викладання після переїзду до Львова
"Я ніколи не припиняв контакт із творчими дітьми. Переїхавши до Львова, я познайомився з прекрасною людиною, доктором Севастьяном, директором музею митрополита Андрея Шептицького. Ми почали співпрацювати, і я виставив влітку проєкт "Обрані часом". Приходило дуже багато дітей, зокрема переселенців. А потім я оголосив про створення мистецької школи при цьому музеї, але почалися відключення світла. Тож працювати без світла і тепла не можна було, і ми перенесли заняття на теплу пору року, будемо виїжджати в гори на пленери. Я думаю, ми навіть зробимо реабілітаційний артцентр при будинку офіцерів у Львові. При військовому шпиталі у Києві ми вже працювали з пораненими бійцями, коли почалася війна на Донбасі. Це дало сюжет картині "Побратими третьої роти". Хлопці мені позували, там є військовослужбовець, доброволець і волонтер, і всі вони разом із Тарасом Шевченком воюють".
Фото: фейсбук-сторінка Володимира Слєпченка
Про методику Artline, або мистецтво лінії
"Без знання академічного живопису, рисунку, неможливо опановувати якийсь стиль. Треба спершу пройти ту школу. Мій стиль можна далі розвивати, я не проти. Із задоволенням допоможу всім, хто захоче. У фейсбуці вже з’являються роботи професійних художників, які нагадують мій стиль. Мої роботи у всесвітню академію мистецтв прийняли як продовження стилю імпресіонізму, але в моїй манері "артлайн". Це відома пунктирна манера, але у збільшених розмірах ліній. Манера десь нагадує імпресіоністів, такий розривний мазочок — виходить живописна динаміка. Прямими лініями відтворити образ, щоб там був об’єм, простір, психологія і форма — це дуже складно. Взагалі, лінія — це філософське поняття".
Про картину "Крила Перемоги"
"Ми мріємо, щоб перемога відбулась у Криму і щоб ми бачили свіже морське повітря, теплий бриз, щоб це було літо або початок осені. Перемога жіночого роду, як і Україна. Це не просто голова живого Путіна, а ніби голова пам’ятника, який встановили за приєднання земель до імперії, якої фактично не існує. Ми приречені на перемогу".
