Фото: Ігор Ткач/Радіо Промінь
Війна виставляє правильні орієнтири нашим дітям. Вони вже ніколи не забудуть, хто такі москалі
Сьогодні ти презентуєш на «Промені» пісню "Фортеця Бахмут". Як вона створювалася?
Ми відчули, що потрібно зробити таку композицію в першу чергу для пацанів і дівчат, які зараз безпосередньо на фронті. Таку пісню, яка б бадьорила та спонукала бити ворога.
Пісня народилася дуже швидко. Гармонія була написана Сергієм Вусиком дуже давно, я створив на цю гармонію мелодію і швидко написав лірику. І оприлюднити її ми вирішили так само максимально швидко. Щоб пісня змогла потрапити в той момент нашої історії і історії цієї війни, де вона може принести найбільшу користь.
Плюс ми розуміємо, що нас вивели з передової певною мірою не лише для того, щоб ми спілкувалися з міжнародними журналістами і медіа, просували український нарратив за кордоном, — а і для того, щоб підтримувати військовий дух наших військовослужбових. Тому ми сидимо зараз в студії і говоримо про цю пісню.
Є така думка, що митці сублімують у творчість страждання, і це допомагає втримати психіку.
Я б не сказав, що лише страждання — взагалі будь-які переживання. Через призму свого характеру, через призму світосприйняття творці пропускають через себе і відтворюють в різних творчих актах. "Антитіла" це роблять у музиці.
Ти бачив війну. Чи дійсно творчість допомагає втримати дах?
Творчість взагалі допомагає. Це ж теж відрізняє нас від тварини — окрім інтелекту. Ми можемо створювати щось таке, чого не існувало до нас. Акт творчості — це те що з’єднує нас із Творцем, з Богом. Тому людина в принципі має творити. Кожна по-своєму. Хтось творить в математиці, хтось в музиці, хтось в плануванні військових операцій. Тому творчість на війні допомагає.
Що стосується саме музичної творчості — я знаю, що є пісні, які налаштовують мене на певний настрій. Пісні моєї школи — це The Prodigy. На війні я інколи слухав їх безперервно. А є ліричні пісні, які так само допомагають.
Кожна людина знаходить в піснях щось для себе, особливо в екстремальних ситуаціях. А війна це постійний стрес — там без музики ніяк. Хоча були періоди, коли абсолютно не до пісень, це навіть недоречно. Але були моменти, коли всі слухали музику. Я впевнений, що наша пісня потрапить до них у телефони, в їхні навушники.
Фото: Ігор Ткач/Радіо Промінь
Парамедики на фронті у великій ціні, особливо з медичним дипломом. Якщо немає фахового медика — це критично знижує ефективність батальйону. За ними полюють, як за офіцерами
Я пам’ятаю історію, коли ти в перший день вторгнення на велосипеді поїхав до ТРО, до якої встиг вступити раніше. А як ти став парамедиком?
Випадково. Ми зібралися — я, Сергій Вусик та Дмитро Жолудь (учасники гурту "Антитіла", — прим. ред.), зустріли нашу подругу Асю, яка на той момент там вже двіжувала. Оформляла батальйонний медпункт. А ми до того як волонтери відвезли масу медицини на передок. Ми знали як працює турнікет, як накласти бандаж, як випустити повітря з легень. Знали якісь базові речі. А парамедик — це людина, яка знає, як допомогти людині в критичній ситуації.
Тобто парамедиком може бути кожен?
Не кожен. Це така історія, де бувають відірвані руки-ноги. Кров, кишки, мозок. Це непроста штука. Маєш бути стресостійким. Це відповідальна справа — від тебе залежить життя. Медики в батальйоні у великій ціні. Особливо парамедик з медичним дипломом. Якщо немає в батальйоні фахового медика, медичної логістики — це критично знижує ефективність батальйону і здатність виконувати бойові завдання. За парамедиками полюють. Так само як і за командирами, сержантами.
Ти сьогодні прийшов до нас у військовій формі, але я не бачу шеврона з позивним. Чи є в тебе позивний?
В мене позивний на бронежилеті. Я в Києві форму особливо не ношу. Вдягнув сьогодні з нагоди презентації пісні. Позивний в мене — "Тополя". В мене ж таке прізвище красномовне. Наша команда коли працювала, то мала позивний "Маестро". Усі знали що "Маестро" — це ті, хто евакують поранених і надають першу медичну допомогу.
Нещодавно тебе, Сергія Вусика та Дмитра Жолудя нагородили медаллю за захист Київської області та виконання бойових задач в Ірпені. Що тебе найбільше вразило під час тих подій?
Величезна черга людей, яка стояла, щоб стати до лав сил ТРО. Мене це прям надихнуло. Неймовірний зліт був. Я зрозумів, що є в нас потенціал — і значить, вистоїмо.
Коли я прилетів до дітей і моя молодша донька мене вперше побачила, в неї було здивування, тому що вона звикла, що папа на екрані телефону квадратний і плаский
Твоя дружина Олена Тополя з дітьми зараз перебуває у США. Ви бачилися в цьому році?
Так. Я мав нагоду побути разом з родиною. Робив уроки з дітьми. Проявив себе як тато. На місці, а не через екран телефону. Коли я прилетів і Маруся перший раз мене побачила, в неї було здивування, тому що вона звикла, що папа квадратний і плаский. А тут він об’ємний.
Ти помітив, як твої діти змінилися за цей рік?
Так, звичайно. Вони подорослішали. І вони вже ніколи не забудуть, хто такі москалі.
Яка їхня навичка, яку вони здобули, тебе найбільше вразила?
Вони стали більш терплячими. І мені це приємно. Дорослішають. Вони зараз у правильному оточенні. Правильні орієнтири виставляє ця війна дітям. На жаль чи на щастя, через ці причини це покоління точно виросте іншим.
Я знаю, що ви підтримуєте дітей ваших побратимів, що загинули. Як саме ви їм допомагаєте?
Все, що потрібно. Починаючи з фінансової допомоги, медичної та морально-психологічної — і до подарунків до днів народження. У січні вони їздили відпочивати до Карпат. Були екскурсії, освітні програми. Діти у супроводі кількох мам та бабусь поїхали та провели гарно час. Перезнайомились, передружилися.
Влітку хочу, щоб вони побачили світ, поїхали, можливо, в Америку. Буду займатися тим, щоб це втілити в реальність. Отак плануємо стояти з ними поруч і далі. Поруч з їхніми матусями, які залишилися вдовами. Робити це — наш обов’язок, мені здається. Навіть не здається — я в цьому впевнений.
У 2022 році у вас був єдиний концерт, але знаю, що ваш альбом "MLNL" скоро почує Європа — запланований великий тур. У вас у Львові був музей гурту "Антитіла". Повезете музей у Європу?
Артефакти з війни навряд чи можна буде провезти через кордон. Але українські прапори точно повеземо.
Редакторки текстової версії — Світлана Берестовська і Міла Кравчук
Слухайте епізод подкасту з Тарасом Тополею на SoundCloud.
Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
