Пошук себе
Останні два роки Софія Безверха відчуває себе амбасадоркою всього українського. Тоді вона почала цікавитися традиційним українським одягом, слухати автентичні пісні. Після знайомства з малими українськими виробниками закохалася в їхню віддану роботу і почала опікуватися проєктами, які підтримують їх. Софія Безверха досліджувала і активно говорила про Розстріляне Відродження, про геніїв української культури, які були закатовані, знищені і поховані десь в Сандармоху та Биківні. Ці всі знання одночасно склалися, як пазл, і почалася її стежка, як культурної блогерки.
Фото: J. G. (Джей Джи), dovidka.biz.ua
"Зросійщені українці через інтернет намагаються зрозуміти себе"
Після 24 лютого у Софії Безверхої почала стрімко набиратися аудиторія: з 9 тисяч підписників поступово вийшла на рівень 140 тисяч. Але каже, що цього замало. У людей був великий запит дізнатися щось більше і глибше про себе, про свою історію та коріння. Впевнитися і переконатися в тому, що ми, українці, круті і нас завжди знали, "бо ми завжди були частиною Європи. Просто роспропаганда дуже добре працює. Є сильно зросійщені регіони в Україні. Там люди не бачать роками справжнього українського. І через інтернет намагаються глибше зрозуміти себе".
"Щоб без псевдо ознак та не просто "в лоба""
До Дня вишиванки Софія Безверха підготувала допис про вишиту сорочку. Шукала відповідь про те, як розпізнати справжнє українське від недолугого, штучного і насадженого роками? І з"ясувала, що дуже багато людей вороже налаштовані до справжнього історичного, до того, а яким же ж воно було насправді? "Бо навколо на прилавках в магазинах, на форумах, презентаціях, одязі є присутні або вишиті величезні "несправжні" соняхи, або пластмасові українські віночки, або тини та хатки з глечиками, або оселедці та шаровари з червоної тканини. Тобто все те "сценічне вбрання", яке вже перейшло на ужитковий рівень. А хочеться, щоб все це було більш стильнішим і вишуканішим. Щоби не отак "в лоба". І щоб без псевдо ознак".
Самі "вершки" з 300 сторінок досліджень
Каже блогерка, що люди критикують її нібито за неточність і нібито за перекручування фактів. Але чи готові ці люди, запитує вона, які критикують, читати наукові статті зі складними конструкціями. "Я не позиціоную себе, як етнографка. Я культурна блогерка. І це знімає певним чином відповідальність з мене щодо академічної освіти. Я доношу певну інформацію людям і таким чином спілкуюся. Я стала ділитися знаннями, адаптуючи їх до сучасних форматів". Софія Безверха каже, що для того, аби шукати першоджерела, не потрібно мати освіту етнографа. Потрібно просто вміти правильно гуглити. "Я навчилася працювати з величезними обсягами літератури і знаходити за 5 хвилин потрібну мені інформацію". Варіантів насправді існує багато щодо пошуку інформації. Користується сайтами онлайн бібліотек, вміє правильно купувати правильні книжки. "Люди часто не розуміють різниці між науковою діяльністю і шляхом свідомого спрощення. Неможливо викласти 300 сторінок дослідження в дописі. Я беру найцікавіші і найзнаковіші факти. Те, що може зачепити. У мене є мета поділитися своїми знаннями і тим, що я зараз дізнаюся". Софія Безверха подає правдиві факти і популяризує це в соцмережах. Цим хоче надихати людей. Прагне зануритися зараз більше через практики: наприклад, робити витинанку і розповідати про неї.
Читати також: Хмельницький, Мазепа, Бандера – хто міг би потрапити до пантеону українських героїв?
А скільки ще і чи потрібно все робити м'яко?
Тут культурна блогерка проводить аналогію з українізацією. "Бо коли ти дуже категорично говориш людині, яка звикла спілкуватися російською про те, що треба все ж говорити українською, бо є закон, бо ми живемо в Україні, у нас війна, бо це є мова окупанта, то людина починає заперечувати і протестувати. Тоді люди починають мої дописи сприймати, як особисту образу. А потрібно показувати все більш м'яко через свій приклад, через свій образ і не говорити настільки категорично. Коли я пишу про те, скільки людей було вбито за українську мову, то мені підписники пишуть одразу про "язык моей мамы". Хоча я просто наводжу факти. Треба чекати, поки ці люди будуть готовими слухати".
Чим більше, тим краще
Аби людина щось запам'ятала, вона має пройти сім дотиків у будь-якій справі. І тільки тоді вона щось запам'ятовує. Зараз все пов'язано з відеокартинкою. "Треба вміти коротко і влучно формулювати свої думки, вміти вдало спрощувати, при цьому треба говорити про те, що актуально зараз".
Справі бути далі
Переконана Софія Безверха, що буде продовжувати вести культурні блоги навіть після війни. Бо багато людей все більше буде цікавитися історією, культурою, мистецтвом. "Я своїм блогом змогла охопити дуже мало людей. Всього 140 тисяч підписників. Я хочу, щоби ця локальна аудиторія стала цілою армією. Я хочу говорити про українське. Я повернуся до того, щоби відкривати для себе українців. Бо ми повинні будемо говорити про людей, які є і живуть зараз. Ми повинні переповідати історії борців за сьогоднішню незалежність наступним поколінням. Тому роботи насправді дуже багато є для людей, які вміють створювати контент. Я хочу, аби в майбутньому це стало щоденним і буденним одягати стилізовану осучаснену вишиту сорочку, просто зустрічаючись із подругами в кав'ярні."
Фото: suspilne.media
