"Єдність народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого"
Поряд із такими відомими діячами як Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко вагому роль у становлення Української держави відіграв голова Галицької делегації Лев Бачинський. В урочистій промові він сказав, що "перед усім світом і перед лицем історії, ми хочемо обновити національно-державну єдність нашого народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого". Ці слова Лева Бачинського пригадує його родичка – член-кореспондентка Національної Академії Наук України, докторка економічних наук Лідія Шинкарук.
"Лев Бачинський, віце-президент ЗУНР, очолював делегацію Галичини, де було понад 50 людей. Він виступив із промовою на Софійській площі. Він відкривав Акт Злуки. Є двоюрідним братом моєї бабусі Ольги. Про все це згодом я дізналася від свого батька. Ми жили в часи Радянського Союзу. Багато інформації в мене не було. Все друкувалося в Канаді і США. Ми мали лише перекази батьків. Але про це нам не можна було ніде говорити. Ми почали дізнаватися більше подробиць при незалежній Україні.
Він народився в сім'ї інтелігентній. Його батько вчителював, дідусь був директором бібліотеки. З проукраїнськими позиціями він був завжди, коли жив і під Польщею, і під Австрією. Навчався в Коломийській гімназії. Приятелював із Василем Стефаником і Лесем Мартовичем. Ці троє формували проукраїнські погляди".
Після цього Лев Бачинський навчався в Чернівецькому університеті на юридичному факультеті, і став одним з найкращих юристів Галичини.
Фото: Лідія Шинкарук
14 годин виступу без перерви
Згодом став послом до Державної Ради Австрійського парламенту, – розповідає Лідія Шинкарук. "Це ще в 1907-1918 роках, до утворення ЗУНР. Як посол до австрійського парламенту він виступав там 14 годин без перерви. Відстоював рішення, щоб заблокувати ухвалення військового бюджету на 1912 рік, де Галичина не була представлена зовсім. Була також промова про українську мову, яка тоді утискалася. Він, яка казав потім сам, поклав здоров'я на цю промову. Обіймав посаду віце президента Української національної ради. Був автором конституційного закону про об'єднання ЗУНР і УНР. Це той основоположний закон, який був покладений в основу об'єднання ЗУНР".
У 1919-му році творці Української держави сподівалися, що соборна, незалежна Україна розвиватиметься і зміцнюватиметься. Проте злука ЗУНР і УНР мала скоріше символічний, ніж державно-правовий характер. Вистояти в складних тогочасних умовах не вдалося. Новостворена Українська держава проіснувала менше року. Вже в грудні 1919-го юридично Акт Злуки був денонсований. Про подальшу долю Лева Бачинського розповідає Лідія Шинкарук. "Він із всього керівництва УНР залишився єдиним на території України, тому що він фактично проживав у Відні, але тоді це було представництвом українців у віденському парламенті. Також продовження його представництва було до утворення ЗУНР. У 1928-1930 роках він був послом до Сейму Другої речі посполитої від Станіславського округу. У 1924 році його обрали Головою Української Радикальної Партії. Він товаришував із Іваном Франком. Як посол він домігся, щоби у Станіславові також відкрили українську гімназію, коли ми були у складі Польщі. Він відстоював права українців".
Читати також: Режисерка фільму "Щедрик": маємо показувати війну і героїчно, і правдиво
У наші дні нащадки Лева Бачинського пишаються ним і шанують. А в радянські часи мати такого родича було небезпечно. Доля рідних склалася по-різному. "Сім'я Бачинського була у Відні. Вони таким чином уникли репресій. Онуки проживають у США і Канаді. Інші рідні потерпіли: були вислані, репресовані". Батько Лідії Шинкарук розповідав, що у них була величезна бібліотека вдома. Росіяни вночі спалили бібліотеку. Їх називали "стрибками"".
"У всіх державах є "одна булава і три гетьмани", але домовлятися ми будемо"
Зрештою, через багато років мрія Лева Бачинського та інших творців Української держави здійснилася. Їхні нащадки мають свою вільну, незалежну державу. Ось тільки за цю свободу і незалежність знову, як і сто років тому, потрібно боротися. Історія свідчить, що українці затято боролися не лише з ворогами, а й одне з одним. І часом найбільше бракувало саме єдності. Чи залишається така небезпека нині?" – розмірковує Лідія Шинкарук. "У всіх державах є "одна булава і три гетьмани". Всюди є боротьба за владу, суперечки. Домовлятися ми будемо, ми це вимушені робити. Після війни буде багато питань. Ми зараз вимушені об'єднатися, бо занадто багато людського життя і крові було покладено. Сподіваюся, що українці це розуміють.
Тоді зійшлися сильні особистості: Грушевський, Петлюра Коновалець. Вони були різні ментально і представляли різні підходи до боротьби за волю України. Грушевський був науковцем, поміркованим, ліберальним, два інших були радикальними: битися, боротися і воювати. У ЗУНР така ж історія складалася: Бачинський і Петрушевич були лояльними, а інше крило січових стрільців Галичини були більш радикальними. Це теж відіграло велику роль. Ми домовимося після війни. Бо зараз ми воюємо. Ми повинні потім домовлятися за Україну", – наголошує Лідія Шинкарук.
Фото: uk.wikipedia.org
