Про евакуацію цінностей
Алгоритм евакуації цінностей із Національного художнього музею України під час війни є, але це не можна порівнювати з досвідом Другої світової війни. "Тоді розпочалася війна і в нашого музею було достатньо часу, щоб визначитися з категоріями, спакуватися та виїхати в евакуацію. А тут часу не було — відразу 24 лютого. Фактично ми мали в один день зробити все те, що мали б робити бодай місяць", – згадує початок агресії Росії Юлія Литвинець. На її думку, це шалений виклик і всі співробітники музею зранку вже були на робочих місцях. "Усі, як один, почали знімати експонати зі стін та спускати їх у наші фондосховища, розташовані під землею. Завжди вважалося, що це погано, тому що постійно треба контролювати клімат, проте зараз скажу, що це прекрасно, що вони під землею. Тож усі експонати були підготовлені та спущені в підвали", – розповідає гендиректорка Національного художнього музею України. Це було важливо, адже найбільше небезпека, яка й зараз залишилася, це бомбардування.
Про підготовку до війни та життя в музеї
"Ми готувалися до війни: постійно проводили певні наради з керівниками різних відділів. Проте більше готувалися морально та матеріально до облоги. Уявляли, що Київ скоріш за все візьмуть в облогу і в нас можливо не буде світла і тепла. Тому до 24 лютого в нас були закуплені генератор, пальне до нього, наші автомобілі пройшли технічну перевірку та були заправлені", – зазначає Юлія Литвинець. У майбутньому виявилося, що це таки було потрібно. Загалом ситуація була доволі стресовою і вже 25 лютого частина колективу виїхала за межі Києва, а ще частина – взагалі з території України. Фактично залишилася невелика кількість співробітників у Києві та у музеї. "Ми розробили графік чергувань, вирішивши, що маємо жити в музеї, адже наші підземні приміщення дозволяють нам перебувати там як в укриттях. Майже два місяці нас не могли поміняти. І співробітники, які й хотіли би доїхати та допомогти нам, не могли цього зробити. Тому музей обороняли 9 співробітників і 4 коти. Адже співробітники, їдучи на зміну, знали – може статися, що завгодно, і брали своїх улюбленців із собою.
Читати також: "В перші тижні повномасштабної війни ми не мали загальнонаціональної стратегії порятунку культурної спадщини" – Платонова
Про нищення всіх даних музею в інтернеті
"Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми знищити всю інформацію про наш музей в інтернеті. Фактично ми залишили тільки наші сторінки в соціальних мережах, все інше — заархівовано і прибрано із відкритого доступу", – зазначає гендиректорка Національного художнього музею України. Зараз сторінки музею в соцмережах відновили свою роботу і запущено кілька дуже цікавих рубрик, зокрема, присвячених колекціонерам. "Крім того, ми співпрацюємо з Посольством України в Іспанії і за минулий рік вийшло два видання з творами з нашого музею. Перший – це антологія української поезії, яка була проілюстрована нашими творами. Також до 300-річчя Сковороди ми проілюстрували його твори, перекладені на іспанську мову, з нашої колекції", – каже Юлія Литвинець. Основний масив — це твори Васильківського, бо ми дивилися, що шляхи Васильківського та шляхи Сковороди в певних населених пунктах перетиналися.
Про проєкт "Український авангард", який експонується в Іспанії
Це проєкт про роль українського аванграду у світовому мистецтві. "В самому проєкті експонуються твори не тільки з нашого музеї, але й з Музею театрального та кіномистецтва, приватних колекцій та іспанського музею Тиссена-Борнемісса, закордонних колекцій. Ми зібрали експонати з усієї Європи і показуємо його в Європі як український авангард. Ми наголошуємо, що ці художники були українцями і цей внесок в світовий авангард, який вони зробили, є одним із найцінніших. І ми, і світ не має забувати, ким був Архипенко, Екстер, Богомазов. Це питання суб’єктності нашої держави", – наголошує Юлія Литвинець. Після цього проєкту планується далі розвивати та досліджувати український авангард, адже в ньому дуже багато напрямів. Один і той же художник міг проявити себе, наприклад, як Федір Кричевський, у нього були й імпресіоністичні твори, й такі, як "Родина" — абсолютно авангардна річ.
Про те, чи можна буде повернути вкрадене під час війни із музеїв України росіянами
"Якщо ми не будемо надіятися і робити щось, то ми його й не повернемо. Всі наші думки, процеси мають бути скеровані на це. Нам потрібно готуватися до міжнародних судових процесів", – підкреслює гендиректорка Національного художнього музею України. За її словами, готуватися потрібно вже зараз.
Фото: Фейсбук-сторінка Національного художнього музею України
