Опитування засвідчило, що після початку повномасштабної війни рівень симпатій українців до Польщі та поляків зріс, сягнувши рекордних 86%. Наприклад, на запитання про те, як українці сприйняли би ідею замість Александра Пушкіна ввести до шкільної програми твори великого польського поета епохи романтизму Адама Міцкевича, 69% опитаних відповіли, що підтримали б таку ідею.
"Польська культура дуже популярна серед українців й існує великий попит на її пізнання. У відповідях на запитання про те, яка європейська культура здається вам найбільш привабливою та цікавою, на першому місці була саме польська. Після неї – німецька, англійська, французька та італійська.
Також на запитання про те, які народи серед сусідів українцям здаються найближчими, 72 % респондентів відповіли, що це поляки. Тут ми маємо й вплив війни, й допомоги Польщі, знайомства з Польщею та польською культурою. На наших очах відбувається процес наближення поляків та українців", – розповів Лукаш Адамський.
Як розповів заступник директора Центру діалогу, дослідження було проведене наприкінці жовтня та в листопаді, під час війни і результати відображають ці зміни суспільних настроїв українців: "Але за результатами кількох досліджень, проведених в Україні до війни, щодо сприйняття інших націй, Польща також була або на першому, або на другому місці. Проте до війни відсоток позитивного ставлення до Польщі складав 50-55 % і багато було байдужих, то зараз цього немає. 86 % українців мають позитивний образ Польщі та поляків, а негативний – лише 0,5 %".
Основною метою дослідження було пізнання того, що українці зараз думають про поляків і який рівень їхньої обізнаності з польською культурою: "Також ми хотіли дослідити, наскільки українці реально знають польську культуру. Тут вийшли трохи гірші результати: таку відому постать польської культури, як Адам Міцкевич, знає 32 % українців. Майже всі знають лише Шопена. А відомі діячі польської культури, які народилися на українських землях, наприклад, Юліуш Словацький – великий поет, другий після Міцкевича, з ним знайомі лише 6-7 % опитаних.
Проте, якщо ці результати порівняти з величезним попитом на польську культуру, то бачимо, що є простір, аби цю ситуацію виправити, проте це, скоріш за все, буде вже після війни".
"Інша мета дослідження – перевірити, наскільки минуле поляків та українців в рамках Речі Посполитої може бути чинником, який об’єднує. Щоб це зрозуміти, треба було спочатку перевірити, як українці ставляться до давнішої історії й таких понять, як Річ Посполита, пан, шляхта, воєвода. Тут, з мого погляду, ми також отримали позитивні результати, бо вийшло, що більше українців має позитивний погляд на цю польсько-литовсько-руську державу. Тому простір для професійних істориків теж є, в першу чергу – українських, які вже давно намагаються викорінити різні хибні уявлення чи історичні міфи, успадковані з часів Російської імперії чи СРСР", – зазначив Адамський.
Також він торкнувся й питання російської пропаганди, яка поширює думку, що Польща хоче приєднати до своєї території частину України: "Я переконаний, що українці розуміють, що якщо російська пропаганда щось каже про Польщу, то зазвичай все навпаки. Досвід мав би вже навчити українців не вірити російській пропаганді.
Влітку в іншому опитуванні, яке ми провели разом із соціологічним агентством "Info Sapiens", було питання: "В інтернеті можна знайти повідомлення про те, що Польща має загарбницькі плани щодо Заходу України. Як ви вважаєте, чи це правда?" Біля 80 % опитаних відповіли, що це явний абсурд. Думаю, якби в запитанні йшлося про те, що таку думку поширює російська пропаганда, відсоток був би ще більшим. Разом з тим, 16 % опитаних відповіли, що, мабуть, щось в цьому є, тому проблема існує, в першу чергу на східних територіях України".
"Також дослідження містило й питання щодо того, як українці вважають, чи в медіасфері чи політичному дискурсі можна почути пропозиції, аби Україна відмовилася від кирилиці та прийняла латинський алфавіт. Ми запитували, чи подобається ця думка респондентам, чи вони погоджуються чи вважають, що Україна повинна залишити кирилицю, чи, можливо, Україна має мати два алфавіти, на зразок сербів. Ми поставили це питання, оскільки добре відомо, що в історії розвитку української культури були спроби, навіть окремі видання, надруковані латинкою. Плюс щоразу сильніше можна почути пропозиції переходу на латинський алфавіт – такі пропозиції висували й Павло Клімкін, й пан Данілов.
Ми хотіли дізнатися ставлення щодо цього, оскільки таких досліджень в Україні не було, а латинський алфавіт на українських землях історично існував. І за нашими результатами 40 % українців хотіло б взагалі перейти на латинку, а 21 % сказали, що вони підтримали би варіант двох алфавітів", – підсумував Лукаш Адамський.
Фото: Світлани Мялик
