Уроки у Святопетрівському академічному ліцеї Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області розпочинаються о 8 ранку. А вже о 8:10 того дня по всій країні пролунав сигнал повітряної тривоги, яка тривала досить довго. До школи мене запросили саме цього дня, бо, окрім уроків, тут планували провести ярмарок у підтримку Збройних сил України, який мав розпочатися об 11:00 ранку. До нього діти готувалися не один тиждень, створювали на продаж вироби хенд-мейд, малювали картини, обирали рецепти смаколиків. Але шкільний ранок почався в укритті. Після відбою тривоги хол ліцею зустрічав мене ялинкою і незвичною тишею, а телефон директора повідомляв, що він поза зоною досяжності. "Мабуть, діти на уроках?", — запитала я в охоронця. "Так, всі ж у сховищі, на ярмарку! Ходіть і ви!", — відповів він. І ось я вже потрапляю у вир дитячих емоцій і радості.
— Що бажаєте? Є макаруни, є зефірки домашні…
— Це булочки з цукром, дуже смачно…
— Пахлава медова, булочки з маком, гаряча кукурудза...
У багатоголоссі пропозицій звучать голоси найменших, і старших учнів і їхніх батьків. І ось чому директор ліцею, Сергій Олександрович Защитинський був поза зоною.
"Я вже накупляв всього, що можна. Вирішили провести ярмарок прямо тут і розпочати його під час повітряної тривоги, тому що діти і батьки готувалися до цього дня. До нас приїжджав пан Гулієв, у фонд якого ми передамо всі зібрані кошти", — розповідає він.
Тут і педагог-організатор, викладачка зарубіжної літератури та етики Олена Журавльова.
"О 8:10 почули сигнал про повітряну тривогу, вже тривав навчальний процес. Як завжди ми спокійно спустилися в укриття, але загальний настрій був трохи зіпсований, тому що діти готувалися до ярмарку. Цілий тиждень вони щось пекли, кожен клас придумував свою стратегію, чим вони будуть дивувати, що вони зроблять такого, щоб їх клас зібрав більше коштів для нашої армії. Вже підходив час до 11:00, і ми зрозуміли, що діти дуже переживають щодо того, як відбудеться ярмарок. Тож було ухвалено рішення зробити ярмарок в укритті. Ми поставили столи, і в цей момент до нас приїхав пан Гулієв. Він приніс нам чудову новину, що відбій повітряної тривоги. Всі дуже зраділи. І після того почала сходитись друга зміна. Дуже велика кількість смаколиків, мами тематично одягнені, діти з позитивним настроєм. Для них велика честь щось зробити для своєї країни.
Свідомість дітей змінилася категорично. А найголовніше — змінилося те, наскільки вони стали свідомими, що українці — окрема нація. Нас не потрібно ні з ким плутати і споріднювати. Ми незалежна країна зі своїми традиціями, історією, яку потрібно вчити і пам’ятати", — каже вчителька.
Учениця школи також додає: "Це благодійний ярмарок, тож всі кошти підуть на ЗСУ. Ми вклали багато любові і душу. Це буде плюс до нашої перемоги".
Маліцька Інна, мама ще однієї учениці ліцею, розповідає, як вони з донькою робили іграшки ручної роботи, кекси, піцу.
"Ми працюємо на перемогу усі!" — каже вона.
Водночас мама двох школярів Леона та Кароліни каже: "Ми сім’єю беремо участь у благодійному ярмарку. Світла не було, і у нас було лише 30 хвилин. Ми дуже швидко зібралися, зробили кекси, діти допомагали, тому це підняло нам настрій. Тож ми супергерої, які за 30 хвилин встигли все зробити.
Є мета — зібрати багато грошей, і це надихає, тому що кожна дитина має до цього якусь причетність. Вони пекли, продавали і ці гроші перераховуються для ЗСУ. Це як їх дуже вагома частина. Вони діти, і не знають, що робити, і тут ми як дорослі допомагаємо їм брати у цьому участь. Я сьогодні не пішла вчасно на роботу, затрималась, думаю, це важливіше", — розповідає мама школярів.
Батьків, які цього дня запізнилися на роботу, підтримуючи своїх дітей у бажанні зібрати кошти на допомогу нашим військовим, на ярмарку було багато. Щобільше, навчальний процес не зупинявся, і коли діти, що вчаться у другу зміну, пішли на уроки, їхні батьки залишились за столами-прилавками зі смаколиками.
У якусь мить здається, що це традиційне передноворічне шкільне свято, (до речі, у сховищі теж встановлена ялинка, а ще є великий екран), що за товстими стінами, хай і без вікон, — звичайний зимовий день, без війни… На жаль, поки ні. І це свято, і уроки в школі можливі насамперед завдяки шкільному укриттю, до обладнання якого доклали чималих зусиль і керівництво школи, і місцева влада. До речі, староста села Святопетрівське Василь Злепко теж знайшов час, аби побувати на шкільному ярмарку та купити у дітей солодощі, чим неабияк їх потішив.
"Це було гріх пропустити. Купив чимало смаколиків, зокрема патріотичних. Діти, батьки і школа — молодці, що організували таке гарне дійство на допомогу ЗСУ. Дуже багато зусиль вклали Білогородська сільська рада, і школи, щоб з підвалів зробили гарні укриття, завдяки яким ми можемо вчитися. Діти місяцями не бачилися, а зараз зустрілися, і під час перших уроків у них в очах щастя. А зараз ще й таке свято, коли і батьки одне одного побачили", — каже Злепко.
Директор Святопетрівського ліцею Сергій Олександрович показує велике шкільне укриття — 250 квадратних метрів, яке ще донедавна було підвалом — земля і голі стіни. Це було холодне приміщення, де зберігались старі парти.
"Тут практично нічого не було — лише перегородки і стара система вентиляції, яка ніколи не працювала з моменту відкриття школи і просто займала місце. Ми вивезли звідси 8 машин сміття, обладнали лавками, щоб можна було покласти каримат або спальний мішок. Приміщення 250 квадратів, і з розрахунку 0,6 квадрата на одну дитину воно може помістити 450 дітей. Тут є туалет і запаси харчів та питної води. У випадку, коли вимикається світло, вмикається освітлення, яке працює від додаткового живлення.
І адміністрація школи, і сільська рада, і наша влада поставили перед собою мету з 1 вересня відкрити всі школи і піти на очне навчання. Тому була проведена колосальна робота для акумулювання коштів для того, щоб зробити ремонти в підвальних приміщеннях усіх шкіл Білогородської громади, щоб діти себе почували там вільно та спокійно. З 1 вересня ми вийшли у змішаній формі, яка передбачає частково очне і частково дистанційне навчання, оскільки в нас в ліцеї навчається 1300 учнів, а укриття розраховано на 450 дітей.
Нам іде назустріч сільська рада. Можуть і вночі, і у вихідні зібратися, щоб ухвалити рішення, аби кошти були виділені і роботи розпочалися.
Світло — це проблема. Але всім школам були надані потужні генератори на 40 кВт, окремо виділені кошти на їх заправку. З кінця вересня у житті генератори стояли на території школи і забезпечують нас практично на 100% світлом. Кухня починає працювати з 5:00 ранку, генератор запускається, і тоді в школі світло ніде не вмикається, тому що кухня потребує фактично 40 кВт. Коли кухня відпрацювала, ставиться на мінімальний підігрів, вмикається світло в кабінетах і відбувається звичайний навчальний процес. Дітки цього не помічають. Крім того, до школи завели оптоволокно, тож у нас є постійний зв'язок з навколишнім світом. І ми можемо відстежувати, коли розпочинається повітряна тривога і коли закінчується в той час, коли немає зв'язку по всьому населеному пункту", — каже Защитинський.
Реалії сьогодення: наші діти звикли йти в підвал під час тривоги, і радіють життю. Кажуть, що в онлайн навчанні є свої переваги, бо можна підгледіти відповідь у підручнику чи списати на контрольній, але хочуть приходити в клас, і слухати вчителів.
Дзвінок на уроки у цьому ліцеї — традиційний, а от дзвінок на перерву — переходить у музичну композицію. Щоразу — в іншу. Це ще одна деталь, яка створює атмосферу ліцею. До слова, у школі працює психологічна служба, яка проводить моніторинг дитячих страхів. Діти не піддаються паніці, каже психолог школи Анна Защитинська.
"Діти психологічно стійкіші ніж дорослі, тому що вони більш позитивно налаштовані. Дуже мало дітей, які піддаються паніці. Вони вірять в перемогу і в майбутнє України. Діти не здаються, їх дуже важко налякати. Був випадок, коли хлопчик сидів гірко плакав, я до нього підійшла і спитала, чому він плаче, чи боїться ракетних пострілів. Він каже: "Я турбуюся за батька, який зараз під Бахмутом. Він у мене військовий". У дітей уже хвилювання за дорослих, за батьків. Вони всі подорослішали. Інша дівчинка каже: "Я тут в укритті в безпеці, а мама вдома. Я хвилююсь". Тобто діти у нас такі, що вони ще й батькам нададуть психологічну допомогу", — каже Защитинська.
Між тим, ярмарок добігає кінця, всі задоволені й щасливі, підсумовують зароблене. Смаколики, що залишились непроданими спакували та відвезли військовим.
Спільними зусиллями учні, їхні батьки та вчителі Святопетрівського академічного ліцею Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області зібрали 74 тисячі грн, і зараз разом з керівником благодійного фонду Сергієм Гулієвим визначаються, що необхідно купити нашим захисникам, аби допомога була максимально предметною й помітною. Найбільше радіє 2А, адже їхній клас заробив понад 6 тисяч гривень і став лідером благодійного ярмарку. А ми всі, думаю, маємо радіти, що маємо таке покоління майбутнього, яке, віримо, вже найближчим часом розбудовуватиме мирну Україну.
Фото: facebook.com/sviatopetrivska.school
