У перший же день повномасштабного вторгнення флагман Чорноморського флоту Росії крейсер "Москва" та корвет "Василь Биков" атакували острів Зміїний і вимагали здатися, але українські військові дали окупантам гідну відповідь, яка надихнула всю країну, а може, і весь світ.
За кілька місяців Україна повернула острів Зміїний, а російський корабель таки пішов за вказаною адресою. Це була настільки фантастична операція, що на неї легковажно не очікували росіяни і ще довго не могли повірити, що це сталося, але це факт. Флагман ЧФ Росії крейсер "Москва" був потоплений двома ракетами "Нептун" українського виробництва.
"Серйозно був використаний фактор раптовості. І якщо мені хтось би сказав 30 років тому, що дві ракети знищать крейсер "Москва", я б не повірив. За всіма параметрами такий корабель міг би відбити 12 повітряних цілей, але щоб його знищили дві ракети, — це фантастичний результат", — зазначає Андрій Риженко.
Як пізніше стало відомо, свою роль відіграли й безпечність росіян, які доволі близько підійшли до берега, і сприятлива для українських військових погода, і вдала розробка українських військових конструкторів, в існування якої не вірив противник. Росія була впевнена, що "Нептун" існує лише на папері, допоки він не пустив "Москву" на дно.
Росія, яка від 2014 року методично знищувала український флот і продовжила це робити у 2022 році, вважала себе непереможною на морі, але, окрім "Нептунів", українські військово-морські сили ще мали чим дивувати ворога.
"Коли ворог вважав, що у нас немає протикорабельних ракет, він себе почував господарем в Чорному морі. Коли він пересвідчився, що в нас є "Нептун", а потім дізналися, що ми маємо на озброєнні американські гарпуни, з цього моменту Чорноморський флот перестав виконувати більшість функцій, які покладалися на нього в ході війни, і, запертий у своїх пунктах базування, не може здійснювати активних дій", — каже Павло Лакійчук.
Ранок 29 жовтня 2022 року був геть не добрим для російських моряків. О 4:20 ранку у Севастополі у захищеній бухті пролунав потужний вибух, після чого "бавовна" над Севастополем лунала ще кілька разів. Телеграм-канали поширювали відео з чорним димом над окупованим містом. Окупанти були в паніці. Поки вони намагались відбитись від дронів у небі над Севастополем, російські кораблі тонули від ударів морських безпілотників.
"Ця операція перша у своєму роді. Нічого подібного у світі ніколи не було. Ймовірно, було використано наші унікальні розробки надводних дронів швидкісних катерів, які мають дальність дії понад 800 км. Вони напівзанурені почали атакувати кораблі. Частина атакувала кораблі на зовнішньому рейді, але щонайменше 2-3 з них пройшли навіть всередину бухти. І тральник "Іван Голубець" був підірваний саме всередині Севастопольської бухти. За одними даними, у фрегат "Адмірал Макаров" влучили з повітря, а за іншими — він вийшов у море, бо за інструкцією команди має дати хід, якщо є загроза і щоб дрон не міг атакувати. Також повідомлялось, що такий дрон атакував Новоросійськ, де базуються підводні човни, які прибрали з Севастополя. Вони є носіями "Калібрів". Тож дрони завдали і безпосередньої шкоди, й іміджевої. Вони показали, що ворог не може почуватися безпечно навіть всередині захищених баз, зокрема в Севастополі та Новоросійську", — розповідає Володимир Заблоцький.
Тут наведемо лише дві цифри: від підконтрольних Україні портів до тимчасово окупованого Севастополя — 300 км. До Новоросійська вдвічі більше.
"Важливість не тільки в тому, що противника застали на базі і дали там прочухана, а в тому, що насправді в морі діяв з десяток бойових плавзасобів, у небі — ще більше літаків, і при цьому жоден військовий у цій битві безпосередньо участі не брав. Екіпажі цих кораблів та літаків перебували зовсім в іншому місці і звідти з моніторів керували цією операцією. Це найважливіший і найрадикальніший приклад того, що рано чи пізно війна перейде в комп'ютерному фазу. Безумовно, роль бійця ніколи не буде скасована, але мережецентричне управління військами, взаємодія солдатів, коли кожен воїн знає тільки свою задачу, а й розставлення сил, зможе поставити завдання іншим військовим, знає все про противника, володіє повною обстановкою в бою — це радикальні злами, які відбуваються останні десятиріччя. І Україна теж активно долучається до цього своєю обороною та незламністю", — зазначає Павло Лакійчук.
У середині листопада стало відомо, що Україна формує спеціальний флот, який складатиметься зі 100 морських дронів власного виробництва. Довжина кожного становитиме 5,5 метрів, дальність дії — 800 кілометрів. Максимальна швидкість морського безпілотника становитиме 80 кілометрів за годину, а бойова частина — 200 кілограмів, і це на 50 кілограмів більше, ніж у вітчизняної крилатої ракети "Нептун".
"Дрон коштує менше ніж будівництво ракетного катера чи фрегату. Перше завдання — це завдавати ударів по надводних кораблях і підводних човнах, тому що у нас нічого немає, щоб боротися з підводними човнами супротивника, які дуже небезпечні, адже якщо вони під водою, то їх дуже важко виявити, а вони несуть по чотири ракети "Калібр". Друге завдання — охорона наших портів, насамперед протимінні і протидиверсійні заходи.
Велика Британія вже поставила нам перші протимінні дрони REMUS 100, які можуть занурюватися на глибину 100 метрів і дивиться, що знаходиться під водою. Також сторони можна використовувати як охорону важливих об'єктів, зокрема, острів Зміїний треба постійно тримати на контролі. Для цього є два варіанти: перший — направити туди корабель, але це небезпечно, тому що він знаходиться в зоні поразки авіації та ракетних систем супротивника, другий — направити дрон, в якого будуть такі самі сенсори, і він буде здійснювати огляд підводної та надводної акваторії й передавати інформацію онлайн на КП флоту. Водночас його дуже важко виявити і знищити.
Я думаю, що з цього флоту дронів має бути певну кількість ударних дронів, певна кількість дронів, які будуть забезпечувати мінну безпеку і, можливо, дрони, які будуть здійснювати спостереження і протидиверсійний захист", — пояснює Андрій Риженко.
Війна — це можливість випробувати новітнє озброєння, адже практика суттєво відрізняється від теорії війни. І війна Росії проти України вже неодноразово доводила, що стара радянська тактика "закидання м’ясом" безсила проти сучасних технологій та мудрого планування.
"Декілька років тому в Румунії ми з колегами зустрічались з нашими партнерами з Чорноморського регіону, і в приватній бесіді один американський генерал поставив питання: "Як в Україні дивляться на розвиток безпілотних роботизованих систем?". Україні треба вкладати сьогодні гроші в ті проєкти, які будуть важливі через 50 років. І, на його думку, такими перспективними проєктами є саме безпілотні системи. Я тоді, чесно кажучи, не дуже йому повірив. Однак сьогоднішня війна показує, що майбутнє за безпілотними системами", — каже Павло Лакійчук.
Морські безпілотники реальність воєнного часу. Вони не були передбачені стратегією військово-морських сил-2035, яка розроблялася до повномасштабного вторгнення. Однак розуміння того, що Україні потрібен легкий, маневрений і недорогий флот з’явилося раніше.
"Від початку існування ВМС з 1992-го року перші 10 років ми взагалі жили тільки одним роком. Тобто далі ніж на рік ми нічого не планували. Потім на початку 2000-х років у нас з'явилась система оборонного планування, і ми почали планувати на 5 років. У 2018-му році вперше було зроблено документ розвитку ВМС як виду на 15 років", — каже Андрій Риженко.
Павло Лакійчук додає, що "було вирішено зробити дешево і сердито. Флот — дуже дорога штука. На кожні 10 тонн корабля додається 20% ціни. Тому з урахуванням фінансових ресурсів, які має держава, та задач, які стоять перед Збройними силами України, було вирішено спиратись не на великі кораблі, а на маленькі. На таких малих катерах можуть бути протикорабельні ракетні. Зараз основа сучасних флотів — крилаті ракети. Це маленька флотська ядерна зброя".
"Через те, що не треба йти на велику відстань, треба виконати завдання, гарантоване в межах відстані до 150 морських миль. Що ракетний катер вагою 400 тонн, що фрегат можуть нести однакову кількість протикорабельних ракет, але вартість катера набагато менша. Ми вирішили, що нам потрібно три плавзасоби — ракетні катери для боротьби з надводними кораблями супротивника. Вони мають нести систему надводного, підводного, повітряного спостереження, 8 протикорабельних ракет, можливо, універсальні малогабаритні торпеди для боротьби з надводними кораблями і, можливо, підводними човнами, артилерію 25-40 мм, протиповітряну оборону для самозахисту. Такий катер знаходиться в морі при хвилюванні до 5 балів до 7 діб. Орієнтовна водотоннажність має бути 400-500 тонн. Ці катери потрібні, тому що вони можуть завдавати удари дуже швидко у будь-якій частині Чорного моря. Зараз російські кораблі сховались за Крим, і ми нічого зробити не можемо. Якби у нас були ракетні катери, ми б їх дістали там", — зауважує Андрій Риженко.
Отже, москітний флот — це багато швидкісних маневрених невеликих катерів, які попри розміри можуть нести серйозне озброєння. Андрій Риженко моделює приклад бою за участю Москітного флоту проти кількох ворожих кораблів із носіями крилатих ракет "Калібр".
"Завдати ударів нашими береговими комплексами ми не можемо. Ми приховано направляємо в море два ракетних катери. На кожному по 8 протикорабельних ракет. Вони слідують вздовж узбережжя України в режимі радіомовчання балони. Оскільки вони маленькі, їх практично неможливо виявити засобами радіолокаційного спостереження. Вони наближаються до дельти Дунаю і потім на високій швидкості і режимі радіомовчання виходять на позицію вогневого удару на захід від мису Херсонес. На це потрібно дві години. Завдяки своїм розмірам і великій швидкості вони можуть це зробити приховано. І потім з цієї позиції, коли вони прибувають в район, вони отримують уточнене цілевказання, тобто координати цілі супротивника, і завдають ударів. Після удару катери повертаються під прикриттям до нашої берегової системи ППО", — пояснює Риженко.
Україна почала втілювати стратегію "москітного флоту" кілька років тому. Військово-морські сили поповнили новозбудовані малі броньовані артилерійські катери, десантно-штурмові катери та патрульні катери, передані Україні США. Та схоже, відновлення Українського флоту неабияк налякало Росію.
"Особисто я навіть маю підозру, що однією з причин, чому росіяни напали на нас саме зараз, а не пізніше, було те, що Росія бачила, що на півдні, зокрема на приморському напрямку, через рік-два не зможуть домінувати в Чорному морі. А домінування в Чорному морі було одним з найважливіших елементів цього вторгнення, адже захоплення півдня було однією з ключових задач. І без сприяння діям сухопутних військ на приморському напрямку цю задачу було неможливо вирішити. І у перші місяці повномасштабного вторгнення росіяни були переконані, що домінують в морі і що задача виконується за планом. Але, як казав класик, "щось пішло не так", — каже Павло Лакійчук.
У перші місяці великої війни Росії вдалося знищити або захопити чимало наших кораблів. Та все ж вони виконали важливі бойові задачі: і з оборони Маріуполя, і з недопущення висадки ворожого десанту в Одеській області. Зараз флагманом Військово-морських Сил України вважається десантний корабель "Юрій Олефіренко". Наприкінці червня 2022-го року президент Володимир Зеленський своїм указом нагородив екіпаж корабля знаком "За мужність та відвагу". Згодом стало відомо, що корабель, імовірно, вдало відпрацював по наземних цілях противника.
Попередній флагман ВМС "Гетьман Сагайдачний" виконав свою місію ще до лютого 2022 року. Під час повномасштабного вторгнення фрегат перебував на ремонті у Миколаєві. Українське командування ухвалило рішення затопити його, аби не дістався ворогу.
"Це дуже заслужений корабель. Цей був перший корабель, побудований на заводі "Залів" в місті Керч. Він був закладений і спущений на воду в 1992 році. До складу ВМС України у боєготовому стані його прийняли у 1993 році. Такі кораблі будуються з розрахунком на життєвий цикл 20-30 років. Тож він вичерпав ресурс, зробивши багато чого. Він заслуговує на те, щоб бути національним пам'ятником кораблем-музеєм, зокрема в Севастополі, Миколаєві або Керчі. Це вже нехай вирішить військово-політичне керівництво", — каже Володимир Заблоцький.
Однак великі кораблі — корвети і фрегати — теж матимуть місце у відновленому українському флоті, адже Україна — морська держава і подала заявку на членство в НАТО. Тому бачить свою участь у міжнародних місіях.
"Не випадково зараз усі країни регіону будують корвети. Я вже не кажу про Туреччину, яка будує для нас перший корвет "Гетьман Іван Мазепа", і про Румунію, яка замовила корвети, і про Болгарію. Для Чорного моря цей корабель оптимальний, але він має виконувати завдання не сам, а у складі загону, зокрема міжнародного. Крім того, такі кораблі потрібні для Євросоюзу і для НАТО, куди ми збираємося і де нас цінують.
Важливим є використання військово-морських сил за межами кордонів країн НАТО і Євросоюзу — між Африкою і Європою, де біженці. Зокрема, це Італія, Греція, Мальта та Туреччина. Там по черзі чергують кораблі. Ці кораблі універсальні, і для таких замкнених театрів, як Чорне море вони підходять. Вони можуть завдавати ракетних та торпедних ударів, і боротися з підводними човнами, і відбивати атаки авіації.
Окрім того, що корвет вирішує питання у безпосередньо бойових діях тут і зараз, на перспективу він відіграє військово-дипломатичну місію, бо представляє Україну на міжнародних навчаннях у складі міжнародних миротворчих сил ООН. А десантні кораблі мають перевозить ці континенти і рятувати наших громадян. Зокрема, наш корабель "Костянтин Ольшанський" свого часу, коли почалися бої у Лівії, вивіз громадян кількох країн, зокрема українців. Це також місія військово-морських сил", — зазначає Володимир Заблоцький.
І поки триває війна з Росією, у Туреччині вже будується наш новий флагман. Корвет "Гетьман Іван Мазепа" майже готовий і вже на воді. Стометровий корабель може нести 8 протикорабельних ракет, зенітно-ракетний комплекс, торпеди та артилерію. "Гетьман Іван Мазепа" має бути переданий Україні вже в 2023 або 2024 році. У цей же час розпочнеться будівництво наступного такого корабля для України.
Фото: скріншот з відео Володимира Зеленського
