Що тепер асоціюється у людей при слові "Україна"?
Володимир Єрмоленко: "Я не думаю, що асоціація з Росією швидко зникне. На жаль, Нобелівський комітет дав премію нашим правозахисникам разом з іншими фігурами з Білорусі та Росії, хоча всі на неї заслуговують, безперечно. Але могли б дати нам разом із представниками Польщі та Чехії. Для українців зараз важливо підсвічувати інший регіон ― неімперської Східної Європи, це Молдова, Грузія, країни Балтії, здорова частина Білорусі".
Тетяна Огаркова: "На Україну з величезним захопленням дивиться значна частина європейських суспільств. На здатність українців чинити спротив у ситуації, коли "все проти нас". З лютого 2022 року Україна отримала неабияку суб’єктність завдяки Збройним Силам, Теробороні, цивільним людям, які змогли зорганізуватися і допомагати. До нас почали дослухатися набагато більше, є певний інтерес до України ― чим є українська ідентичність і чому ці люди можуть протистояти Росії? Але уявити собі світ, де Україна перемогла, європейцям дуже непросто. Як так сталося, що відстала пострадянська країна могла виявитися сильнішою, сміливішою та ефективнішою за європейські країни? Ми маємо переконати їх у тому, що це не просто наша війна. Це війна цивілізації проти варварства".
Чому західному світові вигідно підтримувати Україну?
Тетяна Огаркова: "Якщо ми даємо Путіну досягти свого, це означає, що будь-яка інша ядерна країна має право або можливість здійснити повномасштабний акт агресії щодо іншої країни і домагатися свого силою. Сам факт ядерного шантажу є небезпечним. Тому що в разі удару проти неядерної країни всі неядерні країни почнуть шукати ядерну зброю. Тобто фундаментальне порушення правил глобально грає проти колективного Заходу. Вони мають підтримувати Україну, тому що для них є безпосередня фізична загроза".
Як зросла аудиторія Ukraine World з лютого?
Володимир Єрмоленко: "Ukraine World читають зараз мільйони. На твіттері у нас 3-4 млн користувачів на місяць, 40 млн переглядів. Така ж ситуація на фейсбуці. Це величезна відповідальність. Ми намагаємося розповідати насамперед людські історії через голоси людей. Про те, як люди проходять через війну, народжують дітей під час війни, евакуйовують свої сім’ї, ідуть воювати. Крім того, ми намагаємося наповнити світовий дискурс про Україну українськими голосами, тобто говорити саме з українськими експертами. Ми записуємо, перекладаємо і робимо короткий формат. Відбувається щось на ЗАЕС ― ось вам бріф від українського експерта. Про Україну досі дуже багато говорять з-поза меж країни. Це не є погано, але в дискурсі мають бути українські громадяни та українська експертиза. До того ж ми почали робити багато подкастів, з 2016 до 2022 року ми зробили 70 епізодів. Після 24 лютого ми ввійшли в ритм і робили випуски щодня або через день, зараз робимо 2-3 рази на тиждень. Ми розуміємо, що аудиторія подкасту невеличка, але коли журналістів зачіпають ці теми і вони потім виходять з ними вже до своєї аудиторії ― це дуже важливо. У нас є різні мовні версії ― італійська, німецька, французька, будемо починати іспанську".
Тетяна Огаркова: "Робота на іноземну аудиторію для мене почалася з 2015 року в Українському кризовому медіацентрі. Працюємо чотирма мовами. Від 24 лютого ми маємо англомовний ютуб-канал, де головна ідея ― про Україну мають розповідати українці. Це сюжети 15-20 хвилин. Наприклад, як переживає війну Харків або що відбувається у Запоріжжі. Люди, які залишилися в цих містах, представники влади, активісти, журналісти ― ми даємо їм можливість говорити, перекладаємо, робимо озвучку, монтуємо випуски. Присутність саме українських голосів надзвичайно важлива.
Читайте також: "Першу європейську коаліцію на підтримку України намагався створити ще Пилип Орлик" — історикиня Тетяна Таїрова-Яковлєва
Щодо франкомовного подкасту. У Франції інформації про Україну начебто не бракує. Але медіа сприймає цю війну як набір апокаліптичних картинок. Їм важко уявити, що життя в Києві не схоже на образи зруйнованого Маріуполя, їм здається, що ми всі ― в крові, брудні й позбавлені нормального життя. Тому у франкомовному подкасті ми будемо розповідати, як трансформується українське суспільство під час війни, що змінюється в політичному житті, як це проходять люди. Наприклад, що означає віддати під час війни дитину в дитсадок? Адже нормальності, яка існувала до війни, зараз немає. Навіть якщо не падають бомби, але після кількох сирен удень твоя дитина ввечері буде знервована. Це дуже важливо пояснювати, бо цей матеріальний досвід війни змінює спосіб мислення. За цим нашим правом говорити про себе стоїть дуже фундаментальне право просити або вимагати допомоги. Через людський вимір ми хочемо залучити емпатію, яка впливатиме в тому числі й на політичні рішення".
Про проєкт Kult: Podcast
Володимир Єрмоленко: "Ми спочатку в лютому його призупинили, тому що кинули зусилля на міжнародну аудиторію. Але в певний момент подумали: окей, у нас є патрони, вони зараз кидають гроші на військо. І ми запропонували патронам, що відновимо цей подкаст, а всі донейти будемо переправляти на волонтерську діяльність. Як це не дивно, аудиторія залишилась і зросла утричі. Ми раніше говорили про митців, робили історичні екскурси, а зараз здебільшого почали говорити про проблеми, які нас усіх бентежать".
Тетяна Огаркова: "Ми закуповуємо на ці кошти допомогу для армії, їдемо, наприклад, у Харків, веземо допомогу, і там записуємо подкаст із представниками харківської культурної спільноти. Наприклад, з директоркою літмузею Тетяною Пилипчук про Харків 20-х років або з Олександром Савчуком у квартирі Юрія Шевельова. Ми плануємо такий культурний діалог і в інших прифронтових регіонах".
Які три книжки ви порадили б прочитати?
Володимир Єрмоленко: "Я читаю зараз українські переклади світової класики. Починаю у Могилянці новий курс, лекційний матеріал той самий, а от семінарський матеріал я вирішив радикально поміняти і кожне заняття сконцентрувати на якомусь класичному творі. Я прочитав "Федру" Расіна в перекладі Максима Рильського, це неймовірне задоволення. Далі я прочитав "Макбета" Шекспіра в перекладі Тодося Осьмачки. Якщо ви хочете дізнатися, що відбудеться з Путіним, почитайте "Макбета". Варто читати репортажну літературу з фронту, наприклад, це Ігор Луценко, Артем Чех".
Тетяна Огаркова: "Я лише додам, що в часи, коли все так стрімко змінюється, важливо читати класику. І не лише європейську, а й українську. Саме час перечитати і Лесю Українку, і Шевченка. Адже ми побачили, що все це не просто так з нашою великою війною…".
Фото: фейсбук-сторінка Тетяни Огаркової