Про ставлення до Великої Британії
Для мене головним було і залишається те, що Британія себе показала лідером західного світу. Вона швидко зрозуміла, що з такою країною як Росія далі йти в майбутнє неможливо, й сьогодні буде демонструвати свою відданість західним цінностям значно рішучіше, ніж це було раніше. Й, враховуючи останніх трьох прем’єрів, ця лінія є константою й не залежить від прізвища того чи іншого прем’єр-міністра.
Про вирок у справі MH-17
Я думаю, що це лише початок процесу, і це дуже важливий крок. Тому що безвідносно до того, коли цей злочин був скоєний, відповідати доведеться. Й рішення суду в Гаазі є підтвердженням цього висновку. Тому Путін та його наближені не сховаються від правосуддя, де б вони не намагалися цю схованку знайти.
Думаю, що цей вирок є до певної міри символічним і додасть ентузіазму лідерам багатьох країн, які поки що сумніваються в необхідності створення спеціального міжнародного трибуналу для покарання воєнних злочинців. Наступним кроком, на мою думку, буде резолюція Генеральної асамблеї, яка буде схвалена в грудні. І тоді ті, хто ще трохи вагається, зроблять правильні висновки і, думаю, що на кінець року або максимум на початок наступного трибунал буде створено.
Про реакцію України на падіння пакети в Польщі
Ми досі не маємо результатів експертизи, проте мені здається доволі дивним, що ракета, яку збивають спереду, чомусь падає ззаду. Так не буває.
Тому, думаю, підтекст такого рішення наших партнерів з НАТО полягає в тому, що вони вирішили не робити з цього інциденту те, що мали б зробити — жорстко попередити РФ, що якщо буде ще один такий випадок і Росія матиме справу не лише з Україною, а з Альянсом.
На жаль, поки що в наших західних партнерів не вистачає політичної волі зробити такий крок.
А щодо реакції України, то вона мені здається адекватною: в будь-яких ситуаціях — говорити правду. Думаю, в кінцевому випадку правду знатимуть всі.
Про саміт G20 та засудження війни Росії проти України більшістю держав-учасниць
Наслідки зустрічі, я думаю, що вже можна казати "G19", на Балі, як на мене, є надзвичайно важливими. Те, про що колись мріяла Москва, здійснилося: світ справді став двополярним, проте не російсько-американським, а американо-китайським. А ганебна втеча Лаврова із саміту ще раз підтвердила, що Росії там вже немає.
Саміт показав, що глобальними гравцями є США та Китай, й Китай навряд чи буде йти шляхом авантюри, куди його тягне Росія. Й майбутнє Росії вирішуватиметься на прямій лінії "Захід — Китай та деякі країни, які його підтримують". Тому в загальному ми маємо бути задоволені результатами, які цей саміт продемонстрував.
Про звернення ВРУ щодо виключення Росії з G20
Це правильне звернення, і воно має право на існування, проте є невелике "але". Ті країни, які поки що вагаються і які формально тяжіють до Росії, навряд чи з цією пропозицією погодяться.
Думаю, нам треба дещо почекати, поки Російська Федерація в першу чергу за своїми параметрами буде далекою від того, щоб бути членом клубу, і тоді це об'єктивно виштовхне її за межі "двадцятки". А якщо її місце займе Польща — дружня нам країна, то ми лише порадіємо.
Фото: mind.ua