Про те, чому руйнування культурних пам’яток є тяжчим злочином, аніж руйнування цивільних споруд
Захист культурним цінностям забезпечує ціла низка міжнародних угод і перші з них — це Гаазька конвенція початку минулого століття. В неї вже введені поняття, до яких можна відносити культурні цінності, та вводиться їх захист. Ця конвенція та подальший її розвиток, зокрема, питань захисту культурних цінностей, надбань конкретного народу відображені в Женевській конвенції та протоколах до неї. Є окрема Гаазька конвенція 1954 року, яка більш детально описує саме захист культурних цінностей під час збройних конфліктів. Ці конвенції є ратифікованими Україною та РФ й покладають на всіх учасників дотримуватися їхніх норм. Недотримання вимог цих конвенцій є порушенням міжнародного права та тягне за собою санкції стосовно певних держав на міжнародному рівні. Вони включають в себе репарації, відшкодування збитків та інші наслідки.
Проте порушення ще не є злочином. Злочин — це найбільш тяжкі порушення міжнародного права або звичаїв, законів війни, до яких якраз і віднесено атаки на об’єкти, які становлять культурну або духовну цінність конкретного народу.
Ознаками такого злочину є умисел, ціленаправленість знищення, наприклад, спеціально нанесений удар, які зараз відбуваються в Україні. Тоді не просто об’єкти в ході ведення агресивної війни страждають, а вони є безпосереднім об’єктом атаки. Тоді це кваліфікується як злочин і він має більш тяжкі наслідки. Проте не всі порушення можна відносити до злочинів.
Друга складова — це розграбування під час окупації: вивезення, знищення, викрадення або офіційне переміщення на територію держави-окупанта культурних цінностей нашої країни. Це також становить ознаки злочинів і зараз ми робимо все необхідне для того, щоби переслідувати за ці злочини конкретних осіб, які причетні: від організаторів до виконавців.
Про те, як можна допомогти зберегти культурну спадщину від атак Росії
Перший шмат роботи, який ми вже закінчуємо і передамо, — це документування нанесення на карти ситуаційної обізнаності. У всіх сил спротиву є програма "Дельта", куди наноситься інформація для пізрозділів щодо розміщенн ворожих об’єктів. Зараз командою "Дельти" з нашою допомогою створюється "шар", на якому марковані всі об'єкти культурної спадщини. Це буде й першим кроком виконання зобов’язань України щодо маркування.
Особливість цих карт в тому, що тут введені нові методи та способи ведення війни. За допомогою цієї карти були ревізовані доволі важливі операції, починаючи з київської.
Нанесення нового "шару" на карту дає можливість всіх силам спротиву бачити об’єкти спадщини і враховувати їх при плануванні наших операцій. Це мінімізує ризики для цих об’єктів та знімає з командування можливість кваліфікування їхніх дій як таких, що мають ознаки злочину.
Друга складова полягає в тому, що крім нанесення на карту об’єктів, ми документуємо в зонах, де обмежена можливість діяльності правоохоронних органів, всі воєнні злочини, які бачимо.
Можливості програми "Дельта" — унікальні для відтворення в подальшому в суді події злочину та представлення доказів.
Фото: Укрінформ