Давайте поговоримо про судову реформу: вона не спиняється під час широкомасштабного вторгнення, хоча була невелика пауза в роботі Етичної ради. Як ви вважаєте, війна якось вплине на судову спільноту, щоб обрати якісних делегатів З'їзду суддів, а вони в свою чергу — членів Вищої ради правосуддя?
Моя думка та моя ініціатива ще навесні, коли почалася війна, — проводити З’їзд онлайн. Адже в умовах, коли безпекова ситуація ставить під загрозу проведення З’їзду, зібрати велику кількість суддів в одному приміщенні — це дуже ласа ціль для Росії, коли можна знищити одразу 300 суддів. Тому йшлося про те, щоб голосування проводилося онлайн. Тоді на нього було би важко чинити якийсь вплив, бо кожен суддя на своєму робочому місці, має електронний ключ, за яким він міг би підключитися до системи, проголосувати та позбутися будь-якого впливу на суддів.
Подальший розвиток цієї ідеї — безпосередня демократія взагалі. Це технічно можливо, адже кожен суддя має електронний ключ, комп’ютер, інтернет. Й тоді ж всі судді брали б безпосередню участь в обранні членів Вищої Ради правосуддя, суддів Конституційного Суду і т.д.
На жаль, були різні причини — політичні, технічні, фінансові, через які ця ініціатива не отримала свого подальшого розвитку, але я думаю, що ми маємо замислитись над цим на майбутнє і прагнути цього.
Щодо поточної ситуації, то ціллю реформи 2021 року щодо запровадження Етичної ради, яку ініціювали наші іноземні партнери, було позбутися можливого впливу на формування органів суддівського врядування, на обрання суддів Конституційного Суду за рахунок того, що може бути адміністративний ресурс, вплив суддівської мафії чи опозиції всередині судової системи. Задля цього була введена Етична рада. Вона вже заздалегідь має відібрати кандидатів, до моральних якостей яких немає претензій.
На сьогоднішній день була подана велика кількість кандидатів й переважна частина з них відповідають критеріям етичності, є професіоналами, достойними працювати у Вищій раді правосуддя. Але Етична рада вибрала 16 найкращих: я ознайомився з цим списком, подивився біографію цих суддів. Вони всі достойні працювати у ВРП. Тому оцей ефект, коли будуть обирати й змушувати за когось голосувати вже дуже розмитий, бо кого б з цих суддів не обрали до Вищої ради правосуддя — це вже буде добре.
Зараз, на жаль, є прагнення зірвати з’їзд і обрати не 8 членів Вищої ради правосуддя, а 6 чи 7, що теж не дозволить цьому органу запрацювати. Не всі, на жаль, хочуть, щоб Вища рада правосуддя була сформована. Я маю на увазі, наприклад, суддів-колаборантів та суддів-зрадників, яких не можна звільнити з посади та притягнути до дисциплінарної відповідальності, поки не запрацює ВРП.
В нас зупинена процедура оцінювання суддів. І є судді, які розуміють, що вони напевно не пройдуть це оцінювання і поки немає Вищої Ради правосуддя, вони будуть працювати далі. Тому рух за те, щоб не створювати Вищу раду правосуддя, є і будуть виникати ідеї, проводитиметься діяльність за це. Але, думаю, переважна більшість суддів все це розуміє. Я буду робити все, щоб З’їзд суддів відбувся, ми обрали 8 членів ВРП і після того, як одного члена призначить Президент, двох — обере Конференція прокурорів та одного — оберуть науковці, ми до кінця року сформуємо ВРП.
Без Вищої ради правосуддя виникають дуже непрості ситуації. Наприклад, побутові ситуації — суддя хворий, паралізований, який не може звільнитися з посади судді, бо немає ВРП. На цього суддю розподіляються справи, а він вже вичерпав всі лікарняні, передбачені законодавством. Далі він має бути звільнений з посади за станом здоров’я, проте немає жодного законодавчого виходу з цієї ситуації.
А щодо ролі судді в трансформації суспільства, адже судді, які є елітою суспільства, можуть показувати приклад. Як ви вважаєте, що має змінитися в самій судовій системі, щоб ми побачили в Україні суддів, які здатні брати на себе більше відповідальності?
Питання про те, що важливіше — законність чи справедливість — вже не один десяток років постає у філософії права. І в різних правових системах це питання вирішується по-різному. Наприклад, в системі англосаксонського права є ухил більше в сторону справедливості, в нас, в європейській правовій сім’ї — більше в бік законності. І якщо ми задамо питання на вулиці людям, до якого судді вони би хотіли звернутися — того, що ідеально знає закон чи до того, який є справедливим — кожен скаже, що хоче, аби його справу розглядав справедливий суддя. Й ми маємо виховувати почуття справедливості не тільки у суддів, а у всіх представників юридичної професії.
Україна має змінитися після нашої перемоги: ми маємо стати європейцями, забути про наше радянське минуле, наш зв’язок з Росією, позбутися менталітету, який нам прийшов як спадок від радянських часів. Ми маємо жити, як європейці, по правилах, бути справедливими, любити свою країну, поважати її. Ми маємо позбутися повністю корупції і тільки тоді Україна стане сильною країною, сильним членом світового співтовариства. Інакше ми завжди будемо слабкими й будемо для Путіна та Росії ціллю, а війна ніколи не припиниться. Ми маємо стати частиною Європи і кожен має працювати над собою для того, аби ми стали її частиною.
На фейсбук-сторінці Верховного суду пресслужба наводить цікаву цитату судді Алли Олійник: "Для суду важливо не просто ухвалити рішення. Воно має бути таким, щоб його можна було реально виконати". Верховний Суд має забезпечувати єдність судової практики і стежити за тим, аби рішення ухвалювалися такі, які реально виконати, особливо — в умовах воєнного стану. Наскільки складна зараз ця проблема для ВСУ — забезпечити єдність судової практики, зокрема, й в сімейних спорах?
Дійсно, ця проблема існувала від початку існування Верховного Суду. Неможливо забезпечити стовідсоткову єдність судової практики. Ми маємо вдосконалюватися в цьому плані, як всередині Верховного Суду, так і в правовому регулюванні цього питання. Наприклад, після реформи 2019 року, коли до ВСУ не доходять більшість справ, Верховний суд не може в рамках процесуального інструментарія вплинути на певні важливі категорії справ.
Тому, думаю, потрібно повертатися до перегляду процесуального регулювання. Було би правильним, на мою думку, те регулювання, яке існує в багатьох країнах світу, коли Верховний суд самостійно вирішує: приймати цю справу чи не приймати. Адже ми не можемо аж так дрібно все врегулювати в законі, часто виникають непередбачувані ситуації. Тільки людина може вирішити, що ця справа вчора була не важлива, а сьогодні, з урахуванням суспільної ситуації, вже стає важливою. Комп’ютер тут ніколи не вирішить і законодавство не врегулює чітко. Тому варто подумати над тим, щоб дати більше дискреції суддям Верховного суду щодо вирішення питання про прийняття справ до провадження.
І ще питання щодо Господарського кодексу та подальшої долі вертикалі господарських судів. Зараз є законопроєкт, який пропонує ліквідувати Господарський кодекс та відносити його до Цивільного кодексу. Що ви про це думаєте?
Тут я мав би сказати, що як суддя Великої палати, яка розглядає всі категорії справ, не бачу великої відмінності між цивільними і господарськими справами. Це ті самі правовідносини.
Щодо того, чи потрібен Господарський кодекс, то це мають вирішити депутати. Це застарілий нормативний акт, який має філософію ще командно-адміністративної системи радянських часів. Він вже не відображає реалії господарської природи. Його можна не скасовувати, а трошки змінити Цивільний кодекс, щось додати і воно буде працювати, на мій погляд, краще. Це величезна дискусія, яка ведеться і серед суддів Верховного суду, і серед науковців, і серед адвокатів. Є прихильники як однієї, так й іншої точки зору.
Щодо питання існування системи господарських судів, то перевага цієї системи на сьогодні є в тому, що є швидкий розгляд справ. Зараз система господарських судів недовантажена. Є судді, які розглядають одну справу на тиждень, а є такі, які мають 40 справ на день. І вони отримують однакову зарплату, що, звичайно, викликає незадоволення серед суддів.
Але я б не говорив так прямо, що необхідно ліквідовувати всю систему господарських судів. Можливо, її необхідно оптимізувати, бо економіка та фінанси — це кров держави і якщо ми не будемо мати швидке вирішення економічних спорів, то це може уповільнити економічний рух.
Фото: Судово-юридична газета
