Радіодиктант називався "Твій дім". Написала його Ірина Цілик. Її чоловік військовий, на передовій. І вони разом з побратимами також писали диктант. А читала його Ада Роговцева. Отже, про складні моменти, про помилки… 

— Тут більше йдеться про наше єднання. Про те, що ми всі одночасно беремо ручку, папір і пишемо. Це гарний флешмоб. 

Диктанту могло і не бути. Важко було повірити 24 лютого, що ми це зробимо. Але ми це зробили! На Ваш погляд, це був простий чи складний текст?

— Середній. Він щодо лексики був нескладний. Він складний щодо пунктуації. Це так завжди. 

Отже про нові слова

— Деякі слова повертаються в мову. Зокрема, слово креденс. Це шафа для посуду, сервант. У словниках було записано, що це застаріле слово. А письменники повертають його в наш лексикон. І ми можемо відзначити позитив від радіодиктанту. Є навіть фільм Валентина Васяновича "Креденс".

Ірина Цілик відповідає за емоцію, емпатію та пережиття. Тому тут було менше гострих несподіваних слів, але було багато пунктуації, яка теж була несподіваною. Бо емоція ускладнює пунктуацію. У цьому тексті було кілька тире. Що таке тире для української пунктуації? І чи було легко сенсово розчути, що це тире?

— Тут багато залежить і від того, як читають. У нас є таке поняття, як "інтонаційне тире". Там начебто можна поставити і кому. 

У нас в Інституті мовознавства жартівники часом говорили, що тире — це знак відчаю. Що коли не знаєш, який знак ставити, ставлять тире. Тут не так. Тут продумане тире. Але, думаю, що саме з цими тире буде багато помилок. 

Два речення, які пов'язані з "інтонаційним тире". Це найдовші речення в тексті Ірини Цілик: "Насуплений, пошрамований, із заклеєними навхрест шибками, твій дім, беззахисний під час великої біди, тепер щосили намагається бути фортецею: десь у його нутрощах — у темному, незатишному підвалі — часто ховаються від обстрілів люди і домашні звірі".

Ці два тире ми з вами називаємо "інтонаційними тире". Що могло тут з'явитися, окрім тире? Могла з'явитися кома, двокрапка… 

— Кома могла з'явитися. Тут підкреслюється і акцентується: "щосили намагається бути фортецею: у його нутрощах — у темному, незатишному підвалі —". Тут і є власне в тексті тире. 

Ще хочу звернути увагу на двокрапку. Це складносурядне речення. Іде перша частина, а потім - уточнення першого про те, що таке фортеця. І далі десь "у його нутрощах". Тут треба було поставити двокрапку. 

Це було з точки зору пунктуації найскладнішим реченням цього диктанту. 

— Так. Це речення, мабуть, найскладніше. Хоча й були досить складні.

"З нього черпали снагу твої попередники, перемелені жорнами темних часів, — війнами, репресіями, боротьбою з двоголовою гідрою." 

І тут є друге "інтонаційне тире". І воно з комою. Чому воно з комою?

— Іде дієприкметниковий зворот "..., перемелені жорнами темних часів, —". А дієприкметниковий зворот ми виділяємо комами. Після цього є тире, бо знову таки уточнення всього попереднього. І далі - перелік однорідних членів речення: "війнами, репресіями, боротьбою з двоголовою гідрою". Усі розуміють, що таке гідра. 

Дуже гарна метафора. Неймовірно прозора. Всім зрозуміло про кого йдеться. І з іншим ворогом і іншою небезпекою не переплутаєш. Два знаки оклику.

— Знак оклику передає емоцію. А тексти Цілик емоційні. І цей текст тому підтвердження. Тут є два оклики. 

"Або, може, навпаки — бадьорі пахощі фарби, лаку, новизни; як же довго, чи не пів життя мріялося про власний дім!" 

Тут треба було знак оклику поставити. 

У фіналі з'являється також знак оклику. "Я точно знаю, він вистоїть, виборсається, дочекається твого схвильованого вигуку: "Я вдома!""

— Тут треба поставити ті розділові знаки, які виділяють вставні слова і пряму мову. "Я вдома!" - у лапках має бути. І звичайно, що це емоція, це радість. 

Читати також:  XXII Радіодиктант національної єдності. ТЕКСТ

Тут точно передані всі емоції. Вона була в евакуації разом із сином. Потім вона повернулася до Києва. І нині продовжує чекати своїх з фронту. Це "Я вдома!" може бути не тільки нашим "Я вдома!". Це може бути кожного, хто зараз на фронті захищає нас і наш тил. 

— Можна навіть сказати узагальнено: "я вдома, в Україні". Мільйони наших людей змушені були виїхати і перебувають за кордоном. А коли вони повернуться, тоді виникне одна з найпрекрасніших емоцій. 

І наші міста, які зараз під тимчасовою окупацією, коли вони побачать українських військових і українські прапори, вони також будуть знати, що ця фраза оклична. 

Тут було кілька складних місць для тих, хто не вчив новий правопис у школі, наприклад, "пів життя", "напівголосно". 

— "Пів життя" пишеться окремо. А "напівголосно" треба писати разом. 

Слово "незатишному" треба писати разом, бо немає протиставлення. 

Якщо проаналізувати цей диктант, то найскладнішою є пунктуація. Український синтаксис і українська пунктуація - завжди виклик. 

— Так. Тому що пунктуація у нашій мові складна. 

Коли група мовознавців під керівництвом Німчука розглядала новий варіант правопису, то вони навіть хотіли деякі правила пунктуації  спростити. Йшлося, напевно, про "інтонаційне тире", можливо, ще якісь коми. Бувають такі випадки, коли людині треба зробити ціле логічне дослідження, щоб зрозуміти, який знак ставити. Але пропозицію не підтримали, на жаль. 

Є настільки грамотні люди, що вони поставлять і правильне "інтонаційне тире", і коми там, де треба. У нас завжди є переможці. 

Нас цього року неймовірно підтримували наші колеги-медійники з усього світу: допомагали з промо, розміщували у себе на сторінках і на сайтах банери. І транслювали наживо. Наприклад, "Польське радіо для України", радіостанції Болгарії, Румунії та інших країн.

 — Я навіть стежила потім за інформацією про радіодиктант. І деякі люди казали, що плакали, коли писали цей диктант за кордоном. 

Під час трансляції Роману Коляді вистачило сміливості не ховати сльози. Всі, хто плакав біля екранів і приймачів розуміли, що ми разом переживаємо спільну емоцію. 

Я вірю, що це перший і останній наш диктант, який ми пишемо у бомбосховищах, укриттях, між двома стінами… 

— Це велика заслуга вашої команди. Що в цей складний час вдалося провести радіодиктант.

Фото: Суспільне