Яка ситуація на даний момент?
"У Херсоні залишилося дуже багато патріотичних людей, і я навіть не розумію, як окупанти це робили… Виносили і вантажили у фури шедеври, яких немає в жодній країні. Колекція музею вважалась однією з найбагатших і найцікавіших в Україні. За 45 років існування музею було зібрано майже 14 тисяч експонатів. Німеччина, Франція, Англія, Литва, Латвія, Польща, Італія, Іспанія –– все це у нас було. Причому представлено такими майстрами, що англійці не вірили мені на слово, що в нас є Август фон Баєр або Михайло Андрієнко-Нечитайло, який сам херсонець, але жив у Франції. У лютому надійшла колекція відомого колекціонера Рене Герра з його картинами. Через любов Андрієнка-Нечитайла до Херсона наше місто полюбили й інші французькі художники".
Музей готувався до ремонту, і частину картин було запаковано і знесено у фонди. Що було в експозиції, коли прийшли окупанти?
"Нічого не було. Від листопада 2021 року ми почали ремонтно-реставраційні роботи. Усі картини і скульптури з другого і третього поверхів запакували у спеціальні контейнери, знесли на перший поверх і чекали, що департамент культури допоможе їх вивезти у пристосоване місце на час ремонту.
1 травня окупанти зайшли в місто і почали ставити блокпости. Наш музей –– у самому центрі, на перехресті двох великих артерій Соборної та Воронцовської. Коли вони побачили за будівельною огорожею мішки, то почали їх тягати для свого блокпосту, а потім зайшли через прочинені службові двері всередину будівлі. І почали вимагати у поліцейського охоронця, щоб він відчинив двері на перших поверх, де розташовані бібліотека, кабінети і фонди. Він не відчиняв, але окупанти почали стріляти, відібрали у нього всі ключі й пішли по музею. Їх було близько 16 озброєних осіб...".
Чи йшлося напередодні вторгнення, що колекцію музею треба евакуювати?
"Я намагалась донести це очільникам області. Але для цього потрібно було фінансування, відповідна допомога, а ще –– любов до колекції та знання і розуміння, що це таке. Мені в цьому департаменті відповідали: та хто ви тут така?".
Отже, колекцію Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка не було евакуйовано перед широкомасштабним вторгнення РФ.
У чому особливість та цінність колекції Херсонського музею?
Діана Клочко: "У цьому музеї була зібрана величезна палітра різних періодів, видів та жанрів мистецтва. Звісно, основу складав живопис, але була й скульптура, і предмети декоративно-прикладного мистецтва. Було представлено великий обшир робіт українських радянських художників, а також твори, подаровані сучасними художниками. Тобто від XVIII до XXI століття можна було простежити зміну і стилів, і типів зображень, і жанрів. Дуже багато пейзажів, зокрема українських, а також портретів, що теж надзвичайно важливо. Тому втрата цієї колекції є втратою розуміння, яка кількість видів, жанрів, стилів, напрямків була представлена в Херсоні. Тепер вони вийняті з історії Херсона, але ж останні два століття історія міста показана через твори художників усієї України. І таким чином Херсон був вбудований в українське мистецтво в найширшому сенсі. Тепер воно вивезене, і ніби цього й не було. Мистецтво –– це частина історії краю, а тепер її не існує. Добре, що музей часто випускав каталоги, тобто документація, що це українська власність, є. Що це було частиною українського музейного фонду".
Чи є надія повернути вкрадену колекцію?
Діана Клочко: "Я багато разів наголошувала, що у нас має бути запущена ціла система судових позовів щодо РФ, і ми маємо готуватися до реституції. Для того, щоб подати всі списки вивезеного з наших музеїв за всю історію пограбування Росією України. Ми маємо це зробити. Це так само, як повернення наших земель Збройними силами України –– культурна спільнота має об’єднатися і зрозуміти, що саме ми повинні вимагати для повернення. Ми маємо збирати всю цю інформацію в єдиному реєстрі і виставляти це як вимогу до повернення. Продавати вони колекцію не зможуть, тому що все це зареєстровано у музейному фонді України. Жоден аукціон у світі не може це прийняти, бо жодна країна не може це ввезти для продажу. Ці експонати перебувають у розшуку, тому що це пограбоване майно, і на нього є документація в Україні.
Раніше у нас Росія брала експонати на виставки і не повертала. Надію повернути дає можливість судити Росію, і міжнародні суди мають присудити увесь процес повернення усіх цінностей. Мають бути позови, для цього повинні працювати юристи. Йдеться про процес свідомого юридичного повернення нашого майна, яке РФ пограбувала з 2014 року. Робити це треба вже зараз, не чекати перемоги. Є каталоги, свідчення і внутрішні реєстри –– треба подавати ці позови у міжнародні суди".
Пані Аліно, чи існують внутрішні музейні описи?
"Коли до нас приїздили англійські музейники, то вони говорили: "У нас в музеї –– як у театрі: на сцені добре, а за кулісами страшне. А у вас –– такий облік і лад". Коли з’явилися комп’ютери, ми всі паперові описи перевели в електронний вигляд.
Я виїхала з Херсона 5 травня. Перед тим ми з колегою стерли майже все. Дещо я зашила у себе на спідній білизні, а дещо на флешках і дисках я заховала так, що їх ніхто б ніколи не знайшов. А без цього опису розібратися в запакованій колекції просто неможливо. Якби ж не дві зрадниці серед колективу, особливо Наталія Кольцова, яка була завідувачкою експозиційного відділу. Вона з першого дня почала бігати в сусідній музей, директорка якого з квітами зустрічала окупантів. Кольцова прагнула зайти у фонди і говорила про те, що директор і співробітники брешуть, що колекцію вивезли з музею перед ремонтом, як це було зазначено в документах, і стверджувала, що колекція на місці. І 19 липня ФСБ разом із Кольцовою зайшли у фонди й побачили, що директор, тобто я, кілька місяців їм брехала. А потім Кольцова запросила ще одну проросійську Жиліну, яку я звільнила наприкінці 2021 року. Але вона, як головна хранителька, на свій домашній комп’ютер протизаконно перекинула всю фондову документацію. Я про це не знала".
Завдяки цим колаборанткам рашисти отримали доступ до інформації. Але вивозити почали 31 жовтня, коли пішли розмови, що Херсон будуть здавати…
"Я дуже сподівалася, що їхні неосвічені керівники нічого не знайдуть, не розберуться в упакованих фондах. І що Кольцова і Жиліна так не опустяться. Наші українські служби сказали, що це державна зрада. Але Жиліна може вже виїхала до Росії на свою батьківщину, а Кольцова виїхала до Криму, за тиждень до цієї повномасштабної крадіжки.
Я бачила фотографії біля Сімферопольського музею –– як підходили машини, як вивантажували контейнери, як вони лежать під стінами. Куди їх потім перевезуть, невідомо. За цими фото намагаємося ідентифікувати, які це експонати...".
Коли Ви повернетесь у звільнений Херсон, що будете робити?
"Я молюся за всіх патріотів, що там залишились. І молюся, щоб не зруйнували місто. Цей прекрасний пам’ятник архітектури. Коли я починала ремонтні роботи ще на початку директорства, то знаходила у стінах фашистські міни і викликала саперів. Але ж фашисти не підірвали будівлю. А що буде зараз?..".
Фото: Радіо Культура