Коротка історія Ірану
Історична назва Ірану — це Персія. Ми навіть пам’ятаємо історію, коли перси заходили на територію України і пробували боротися зі скіфами, які їх перемогли.
Значний час на тій території існувала імперія, перси контролювали Кавказ, значну частину арабських земель, Центральну Азію та частину території, яка належить до Індостану.
На початкових етапах іранці були зороастрійцями, й дуже важливим символом для них був вогонь. Тому досі про цю країну залишається уявлення як про край вогнів. Проте ця релігія занепала через арабів, які принесли іслам. Але навіть тут іранці виявили себе як потужна нація, яка може переспрямовуаати зовнішні впливи й трансформувати їх на свій лад. Так, власне, виник шиїзм — одна з ключових течій ісламу. Вона набуває серйозного розмаху в Середньовіччі,і були часи, коли шиїти контролювали практично весь ісламський світ.
Арабська проти фарсі
В Ірані, на відміну від решти арабського світу, де розмовляють арабською, говорять на фарсі. Цією мовою написана величезна кількість творів, вона милозвучна й не схожа на арабську, хоча в ній і застосовується арабська графіка.
Читати також: "Росіяни замовили 2500 іранських дронів. За місяць по Україні використано близько 400, понад 300 було збито" — Юрій Інгат
Іран під час Другої світової війни та революція 1979 року
ХХ століття для Ірану було складним: з одного боку — піднесення іранського націоналізму, завдяки якому й відбувся ребрендинг та відокремлення від старої історії, бачення себе в новому світлі як модерної країни шляхом революції. Ця модернізація була одним з ключових завдань, які перед собою ставив тодішній іранський політичний клас.
Шах та його оточення були контраверсійними фігурами, які правили в умовах обмеженого суверенітету. Іран насправді контролювали дві країни: Британія та Радянський Союз. Більше того, в 1941 році ці дві країни по суті окупували Іран, тож він перебував в окупації до 1945 року. Дійшло до того, що в 1945 році, коли здавалося, що ситуація з війною вже вирішилася й Ірану треба було повертати суверенітет, Радянський Союз відмовився виходити з північних провінцій, в яких вже були створені органи комуністичної партії. У 1945 році Велика Британія погрожувала нанести ядерний удар по СРСР, якщо він не виведе свої війська з Ірану.
Тож пізніше іранський політичний клас орієнтувався на проведення модернізації, яка була можлива лише шляхом проведення так званої "білої" революції — згори, коли реформи здійснював шах, запроваджуючи європейські правила і норми. Проти цих норм, впровадження капіталістичного способу виробництва активно виступали дві політичні сили: ліві та ісламісти. Ісламісти, найбільш відомим з яких був Хомейні, спиралися на дрібний бізнес та сільське населення, яке повністю перебувало під контролем ісламської пропаганди. Хомейні як проповідник відкрито виступив проти реформ, модернізації, і в результаті був висланий з країни.
Про минулі та сучасні протести в Ірані
Сьогоднішні протести в Ірані — не перші, проте такої інтенсивності раніше не було. Процеси, дуже подібні до тих, що ми бачимо зараз, почалися в 1978 році. Сили безпеки (тоді — ред.) також застосували насилля проти мирних демонстрантів, загинули студенти. На сороковий день люди, для того, щоб згадати загиблих, вийшли на вулиці, і до них знову застосували насильство. І з кожною хвилею людей, які виходили на вулицю, ставало все більше і більше. В результаті одного року масових протестів, демонстрацій, страйків і заворушень режим шаха впав. Й зараз в Ірані ми бачимо ту саму динаміку.
Фото: BBC
